Редакції Starkon.city виповнилося 14 років. Хоча сайту всього півроку

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 25.01.2018 10:58
  • 0

Були труднощі, невдачі, безгрошів’я, радість, сміх, успіх і перемоги. А ще цікаві дописувачі, критики і  газетні помилки. Минуло 14 років відтоді, як у Старконі вийшов перший номер «Нашого міста». За цей час змінилася сама газета, колектив і юридичний статус.

Через 14 років у газети та, головне, міста з’явився сучасний сайт: Starkon.city. Це також проект редакції «Нашого міста».

У цьому дописі журналісти зібрали ті «газетні» спалахи, які найбільше береже пам'ять.

Наймолодша модель нашого видання - 4-річна Аліса Наскалова. Фото Олесі Франко

Казуси газети

Чи не кожен з п’яти журналістів газети має у своєму творчому доробку помилки, які допускав у матеріалах. Чи не найбільша, «колективна», трапилася вже у першому номері газети. Хоча до його виходу журналісти на чолі з першим редактором Олександром Томчуком готувалися кілька місяців.

Рішення сесії про створення газети було влітку 2003, а перший номер вийшов взимку - 22 січня 2004 року. Номер вийшов без… номера у повному розумінні цього слова. Тому працівники «Нашого міста» між собою називають ту газету «нульовою», а «Наше місто», яке вийшло наступного тижня,– першим-другим номером.

Добре, що бухгалтери – люди з гарним почуттям гумору

У липневому номері 2016 року на першій сторінці газетярі привітали бухгалтерів з професійним святом. І все б нічого, якби не написали «16 черня — День бухгалтера». Тобто не лише перенесли свято (насправді 16 липня), але й літеру в місяці пропустили.

Добре, що бухгалтери – люди з гарним почуттям гумору. За чотирнадцять років ми не раз плутали прізвища людей: бувало, помилялися у літері, а, бувало, взагалі називали їх по-новому, фото на вітаннях, ставили протягом двох тижнів одну і ту ж саму програму телепередач і таке подібне.

Газетні казуси траплялися частенько. Фото з архіву редакції

 

Чотири домівки редакції

За 14 років існування газета змінила чотири приміщення. Відразу після створення редакції, газетярі тулилися у одному кабінеті в мерії. Стільців і столів тоді всім не вистачало, комп’ютерів теж. Тому перший номер робився практично на колінах.

Далі була велика зала у школі №7. О, там було просторо, але дуже холодно. У зимову пору доводилося працювати у рукавицях. Тепер залу переобладнали під спортивну, зробили ремонт і дітям там комфортно. Зате, які добрі котлети ми їли у шкільній їдальні!

Великим і холодним був кабінет редакції у школі №7. Фото з архіву редакції

Потім перебралися у маленький корпус школи №2. Там нам кілька років гарно працювалося під дзвінки на перерви і уроки.

У березні 2009 року відбувся ключовий момент у житті газети – міська рада переселила видання у адміністративний корпус за адресою Миру, 36, де виділила один, а потім два теплих комфортних кабінети, в яких працюємо досі.

Серед зачинателів редакції Ігор Заброцький, який працював в газеті з першого дня. Фото з архіву редакції

 

«Кумедіянти» і зламані ручки

Таких за 14 років у газеті перебувало немало. Ніколи не забудемо одну жінку похилого віку, яка дуже розгнівалася на нас за те, що не виграла ніякого подарунку, коли газета проводила розіграш серед передплатників. Розізлилася вона настільки, що складала фігурну дулю і показувала всім журналістам.

Але нехай, ми зла не тримаємо. Як і на депутата міської ради, який кілька місяців підряд мало не щотижня приходив до редакції і звільняв усіх з роботи. Так і казав: «Завтра тебе тут не буде!» Але ми є, і він є. Словом, все добре.

Перші працівники редакції - молоді й амбітні Олеся Франко, Євгеній Шелепов та Оксана Верба. Фото з архіву редакції

Ще одна жителька Старкону дуже любить собак. Настільки, що думаємо – скоро стане однією із героїнь нашої газети. Але ця любов не привід приводити собак до кабінету редакції, правда?

Ще один чоловік вже роками приходить до редакції саме під час обідньої перерви і стукає у двері доти, доки не відчиняємо. До речі, ручку від вхідних дверей ми міняли уже разів п’ять, бо її просто відривають.

Між тим, спілкуючись з різними цікавими людьми, нав вдалося за 14 років випустити 730 номерів газети "Наше місто".

Ювілей, якого не було

А у 2014 році  вийшло так, що газета втратила свій особливий ювілей. Ми так бажали відсвяткувати 10-річчя видання у широкому колі, щоб подякувати читачам, допичувачам, засновникам, рекламодавцям. У нас був класний сценарій, класні ведучі, класні сюрпризи, але…

В країни був Майдан, і перші жертви. І старокостянтинівець, вчитель Сергій Бондарчук, який теж не раз приходив до редакції, загинув у Києві від кулі снайпера. Ми не дозволили собі ніяких святкувань. Чи вірилося тоді, що після Майдану буде війна, яка триває вже чотири року.

Роздержавлення

У лютому 2016 року, після виходу закону України «Про реформування  державних та комунальних ЗМІ», колектив «Нашого міста» вирішив йти у перший етап роздержавлення.

На волю нас мали відпустити засновники газети – Старокостянтинівська міська рада. Це сталося 15 квітня на 5 сесії міської ради. Таке рішення далося депутатам нелегко, не всі хотіли бачити видання незалежним.

Боже, як ми волали після прийняття рішення у коридорі 9 школи

Особлива подяка міському голові Миколі Мельничуку, секретарю міської ради Олександру Степанишину, які переконали депутатів у прийнятті рішення та помічнику-раднику міського голови Юрію Мудрику, котрий допоміг у швидшому вирішенні цього доленосного питання.

Боже, як ми волали після прийняття рішення у коридорі 9 школи. А за стіною ж продовжувалося засідання. Ми не знали що буде далі, не думали, як буде важко фінансово, але мов малі діти раділи перемозі і вірили: все, що не робиться,- на краще.

Сайт Starcon.city

Ще одним проривом редакції стала участь у проекті розвитку локальної журналістики, спеціалісти якого створюють сучасні сайти для маленьких міст. Ми подали анкету на конкурс і стали однією із десяти редакцій, які нині мають класні сайти.

Тепер між собою жартуємо: хотіли у Старконі випускати глянцевий журнал з історіями про цікавих людей, яких у нас більше ніж досить, то маємо «глянцевий» сайт, де втілюємо свої давні мрії.

Так і живемо. До повноліття уже недовго. А там (може) станемо серйознішими і менше помилятимемося. А наразі дякуємо всім і кожному, хто з нами  - газетою «Наше місто», якій уже 14 і з сайтом «Starcon.city», якому всього шість місяців.

Колектив редакції сьогодні Фото з архіву редакції

 

___

Наші «дякуємо»

Ми починали разом з Олександром Томчуком, Олегом Хижавським, Ігорем Заброцьким, Галиною Радецькою. Згодом до редакції прийшли Олексій Процик, Микола Хіцінським, Євгеній Шелепов,  Оксана Верба,  Надія Богачук, Людмила Рєзнікова, Мар’яна Гриньків.

Хтось знайшов себе у іншій професії, хтось - у  іншій країні. Але ми сподіваємося, що творча кухня редакції завжди у їхній пам’яті. Словом,  дякуємо  вам, друзі, що були з нами.

Дякуємо директору Старокостянтинівського ліцею імені Михайла Рудяка Тетяні Франчук, яка у свій час нам не відмовила. А по великому рахунку ми вдячні всім, хто був з нами ці роки, хто продовжує читати наші новини у газеті й на сайті досі, хто є нашими критиками, шанувальниками, меценатами, рекламодавцями, дописувачами і розповсюджувачами.

І про сумне. За роки свого існування газета розгубила чимало хороших талановитих людей. Більше немає з нами коректора Миколи Радіонова, але є його влучні вислови, дописувача, поета, просто чудової людини Леоніда Прокоф'єва, але у редакції є книги його поезій і подаровані ним картини, шанувальниці Алли Гладкої, але досі, коли нам телефонують, ми хочемо почути її приємний голос.

Коментарі:

Останні новини