Чому атовець зі Львова шукав у Старконі школяра, про якого не знав нічого окрім імені

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 22.02.2018 09:51
  • 0

— Чоловік попросив мене, аби я не казала дітям відразу, чого він прийшов до школи, – ділиться враженнями від зустрічі куратор 23 групи гімназії Галина Кравець, -  просто покажіть цей малюнок дітям, може вони згадають, хто це намалював.  Тоді усе й пояснимо.

Два роки тому учень її класу Назар Гавенко, разом з іншими хлопчаками та дівчатами  четвертого класу Старокостянтинівської гімназії малював малюнок з побажанням для бійців АТО. Старокостянтинівські волонтери завезли дитячі малюнки військовослужбовцям, які в той час базувалися на полігоні в Рівненській області.

Учні 23 групи не раз писали листи на схід. Фото Анни Дерейчук

А через два роки до міста приїхав львів’янин  Ігор Хома – військовослужбовець, якому дістався оберіг від хлопця. Йому 52 роки. Тепер працює головним механіком у Львівському центральному парку.

Ігор Хома (крайній справа) разом із колегами-військовослужбовцями в АТО. Луганщина. З особистого архіву Ігоря Хоми

Тиждень тому атовець  ходив по школах Старокостянтинова, доки не знайшов малого художника, малюнок якого тримав біля серця увесь час, доки був на війні.

«Дорогому солдату  від Гавенка Назарія…  Ти завжди будеш для нас Героєм», - і ще кілька теплих слів та різнокольорова веселка.

Такий дитячий малюнок потрапив до рук бійця.

— Два роки тому я був на полігоні в Рівненській області, – розповідає у телефонній розмові з журналістом Starkon.city  Ігор Хома. - Волонтери приїхали з концертом, привезли з собою дитячі малюнки. Наші хлопці почали передивлятись і відбирати, кому який малюнок подобається.  Я знайшов малюнок, де була дитяча райдуга і побажання миру та здоров’я.

Малюнок відразу припав мені до душі. Я його забрав собі, склав вчетверо і беріг на війні. Коли мені було зовсім погано,  я розгортав папірець і ставало легше. Тоді 

Я собі пообіцяв - якщо виживу, то  обов’язково подякую цій дитині.

Повернувся до мирного життя і вирішив виконати задумане. Але під малюнком був лише підпис – від Назарія Гавенка, і місто, а номера школи не було…»

Веселка із малюнка Назара припала до душі воїну Ігорю Хомі. Фото Анни Дерейчук

— Мені зателефонувала колега з восьмої школи і каже, що до них прийшов чоловік, і він шукає хлопчика, – розповіла заступник директора з виховної роботи Старокостянтинівської гімназії Оксана Трубецька. — Назвала лише прізвище - Гавенко. І запитує, чи тут такий вчиться. Тому що він вже обійшов три школи, щоб знайти дитину.  Я звичайно спитала, навіщо. Ну, всяке ж буває…

Через годину чоловік прийшов до гімназії. У військовій формі, з малюнком у червоних,  обвітрених руках. Назвався - Хома Ігор Іванович, зі Львова. Пройшов два майдани, на війну пішов добровольцем. Служив у Луганській області в 14 бригаді. Рік перебував у АТО.

Малюнок Назара і до цього часу, вже вдома у Ігоря, висить на стіні разом з бойовим прапором З особистого архіву Ігоря Хоми

Всі діти спочатку мовчали, але врешті Назарову веселку впізнала його однокласниця і лише тоді хлопець тихо зізнався: так, то його малюнок.

— Чоловік обійняв хлопця і почав плакати, а пізніше віддав торбину з цукерками дітям.

Тоді вгамував емоції і почав  розповідати про себе. Але сказав дуже небагато.

Я йому запропонувала поговорити з дітьми, розповісти більше. Але коли учні  його питали, як у них там, на війні, в очах бійця з’явилися сльози. І ми більше не чіпали цю тему. Цікавий чоловік, але небагатослівний.  Діти були вражені від зустрічі. Вони ж не надто задумуються, до кого потраплять їхні малюнки. А тут прийшла реальна людина, –  пригадує Оксана Трубецька.

Доброволець подякував учням і сказав, що ті малюнки для бійців - найбільша дяка, яку можуть зробити діти.

— Два роки я носив з собою цей малюнок, - розповідає у телефонній розмові Ігор,

Ніби нічого, звичайна веселка. Але для кожного в житті вона своя. Моя така, як на малюнку.

А ось що каже Назар:

— Я відразу нічого не зрозумів і, побачивши свій малюнок, розгубився. Був навіть здивований, що таке може бути.  Я пам’ятаю,  як  малював в школі для бійців і сподівався, що цей малюнок зможе їм допомогти.  А райдуга, бо вона схожа на щастя.

Коментарі:

Останні новини