Збирала огірки в Польщі. Роботи не припиняли навіть під дощем

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 28.09.2017 15:31
  • 0

Лежачи на крилі трактора-«літака» 20-річна Марія ХХХ зі Старкону слухала аудіокниги та збирала огірки. Так вона провела у Польщі цілий місяць. Працювала 10 годин на день, сильно втомлювалась, але ні про що не жалкує. Набралася яскравих вражень, заробила грошей і познайомилась із заробітчанами з різних країн. 

Далі слово дівчині: 

Цього літа, вдало здавши сесію, вирішила поїхати в Польщу і заробити. Подруга моєї мами, яка вже не вперше їде туди на сезонну роботу, запропонувала поїхати разом. 

Домовлялися через фірму, якою вже їздила ця жіночка, тому я була впевнена, що проблем не буде. Паспорт собі зробила уже біометричний, заплатила лише за візовий збір, страхування та дорогу. Усе це мені обійшлося близько 2000 гривень. Цікаво, що візовий збір залежить від місця проживання. Я навчаюсь в університеті у Львові, тому прописана там, і заплатила 560 гривень. А мамина подруга, що прописана у Старконі — 800 гривень. Добиралися до Польщі дуже легко, адже з нашого міста курсує автобус Старокостянтинів-Варшава. На кордоні також проблем не виникло. 

Заплатила лише за візовий збір, страхування та дорогу. Усе це мені обійшлося близько у 2000 гривень

Я вперше за кордоном, тому намагалася усе роздивитися та запам’ятати. Перше враження: компактно поставлені будинки, красиво прибрані вулички, рівні дороги, все на своїх місцях, як кажуть, по фен-шую. 

У Польші багато уваги приділяють гарному зовнішньому вигляду прибудинкових територій. Біля кожного будинку стоять декоративні прикраси, горщики з квітами, різні візерунки намальовані на стінах. До речі, там я бачила багато лелек. Місцями вони гніздяться біля кожної домівки. Складалося враження, що це якась штучна країна: настільки все ідеально.

Наш маршрут пролягав через місто Гродець, а далі у село Біскупіце. Нас зустріли, поселили у безкоштовне житло, де були усі умови. В кімнаті ми проживали втрьох. Харчувалися за власний кошт.

Зі сходом сонця, наступного дня, за нами вже приїхали, аби відвезти на поле з огірками. Туди ми добиралися близько години. Там вперше побачила спеціальну техніку, на якій і працювала протягом місяця. Це такий трактор, до якого прикріплені спеціальні крила, через це ми й називали його «літаком». На ці крила ми лягали усім тілом, животом до низу. Трактор рухався, а ми збирали урожай і клали поперед себе на бігову смугу, яка транспортувала огірки на причіп. Спершу мені здалося, що це дуже проста робота. Але потім зрозуміла, що помиляюся. Фізично дуже важно. Жахливо боліли спина і руки, особливо перші дні. 

Ось на такій техніці працювала Марія у Польщі. Цей комбайн робітники називали між собою «літаком»:

Найлегше працювалось з п’ятої ранку до півдня, коли ще не дуже пече сонце. Потім нам давали півгодини на обід і це, власне, весь перепочинок за робочий день. Їжу брали з собою, їли її прямо на полі. 

Працювати доводилось навіть у дощ. Одягали дощовики і вперед. Лише один раз у сильну зливу роботу зупинили і нас розвезли по будиночкам. 

Робочий день закінчувався ввечері. Кожного дня, після роботи, нас возили до супермаркету, де ми купували собі продукти. У свої кімнати поверталися ще до заходу сонця. Сил ні на що уже не вистачало. Я хотіла лише прийняти душ, замазати рани, поїсти і заснути. 

Познайомилася з багатьма заробітчанами. Найбільше працівників було з Молдови, багато студентів-аграрників з України, навіть один темношкірий був. Усі досить доброзичливі та ввічливі. 

Польська мова мені сподобалася, дуже легко сприймається. Багато вивчила нових слів. Буду вчити її і надалі. 

Чим я займалася у вільний час? Малювала, слухала аудіо-ниги. Завантажила їх собі заздалегідь. Встигла прослухати сім. Слухала навіть коли лежала на крилі того самого «літака», збираючи огірки. Але найбільша розрядкою для мене завжди були дзвінки мами. 

Коли їдеш на таку сезонну роботу, потрібно взяти з собою необхідні речі, аби не купувати їх там. Найперше — це ліки. Я, наприклад, рятувалася знеболюючими препаратами. Друге — це теплий одяг, адже погода дуже мінлива. Обов’язково слід взяти із собою гумові чоботи та дощовик. Третє — вам необхідний свій посуд. 

Я вважаю, що непогано заробила. Мені платили 8 злотих за годину, це приблизно 52 гривні. В день я отримувала від 500 гривень і вище. Привезла додому близько 14 тисяч гривень.

На що планую витратити кошти? Якщо чесно, то я збирала, щоб відсвяткувати своє двадцятиріччя в кафе. Також витратила деяку суму на одяг, планую заплатити за проживання у гуртожитку. Батькам буде легше, їм менше буде потрібно витратити, щоб зібрати мене на новий навчальний рік. 

Мені платили 8 злотих за годину, це приблизно 52 гривні

Чи поїду на наступне літо? Думаю, що поїду. Але час покаже: у мене четвертий курс, а далі вступні екзамени в магістратуру. Це підготовка, складання іспитів і лишається лише місяць для відпочинку.

Ця стаття перша з циклу матеріалів про заробітчан із Старкону. Ми напишемо ще багато історій про те, як жителі нашого міста заробляли гроші за кордоном — про їхні враження, проблеми та пригоди. Якщо у вас є своя цікава історія — телефонуйте: 098-277-85-17.

Коментарі:

Останні новини