«Я не онкохвора, я онковидужуюча». Історія дівчини, яка заряджає оптимізмом себе та інших

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 22.01.2018 10:47
  • 0

«Коли не спиться, приходять думки, які не осміляться прийти у день. Думки про те, як ти проживаєш своє життя, чи ти щасливий та які плани будуєш. І я можу сказати, що я - щаслива людина, не дивлячись ні на що”.

Це цитата із посту у facebook 19-річної дівчини із села Красносілки, що на Старокостянтинівщині, Надії Поліщук.

Наді лише 19, вона сповнена оптимізму і надії. Фото з сімейного альбому Надії Поліщук

Майже рік Надія бореться із важкою хворобою – дифузною Б-крупноклітинною лімфомою, вона пройшла 11 хіміотерапій і сьогодні знову на лікарняному ліжку у онкологічній клініці «Інновація» в місті Києві. Та перед поїздкою на новий курс хімії ми встигли зустрітися з дівчиною. Вона розповіла нам зворушливу історію життя, яке розділила хвороба.

Про хворобу

«Я не онкохвора, я онковидужуюча», - розставляє всі крапки на «і» Надія. – Коли видужаю, хочу створити власний соціальний проект – онкопосиденьки, щоб хворі люди жили повноцінним життям, раділи простим речам і вірили у краще.

- Хто вселяє віру у тебе?

- О, то довга історія… – посміхається дівчина. -  Але однозначно мене веде доля і Господь.

Уже рік Надія на лікарняному ліжку. Фото з сімейного альбому Надії Поліщук

Вона дізналася про хворобу у квітні 2017. Але відчула її значно раніше. Ще з початку 2017 року з'явилися постійна втома, виснаження після роботи та періодична температура, яка не збивалася таблетками. Але хто зважає на такі симптоми у 19 років? Та й клопотів було чимало: навчання, робота, прогулянки з друзями та швидкий темп життя.

З найріднішими людьми - мамою Світланою й татом Віталієм - пережити можна усе. Фото з сімейного альбому Надії Поліщук

А у лютому 2017 у Надії знову піднялася температура. Ніби то з кожним таке буває – застуда, інфекція. Але температура не падала, протрималася місяць, а у березні піднялася до 40 градусів. Аналізи при цьому були у нормі, як кажуть, хоч у космос... Лікарі лікували запалення вуха, простуду, інфекцію. І лише результати УЗД викликали першу підозру. Далі був прийом у гематолога,операція по видаленню пухлини в заочеревній порожнині, переконлива розмова з хірургом, який запевняв: нічого страшного, пухлинка забереться і все буде добре. Але й після успішної операції краще Наді не стало. Батьки уже знали про підозру на лімфому, тато Віталій повіз біопсію на аналіз у Київ. 

А мама Світлана дала Наді в руки молитовник і тихо сказала: «Молися, доню, молися!».

Про надію

- Я бачила, що вони панікують, відчувала щось недобре, але хто ж у таке повірить? Все відкривалося мені поступово. І тепер я розумію – мене вела доля. Ми всюди встигали. Дізналися, що у клініку «Інновація» під Києвом має приїхати відомий турецький лікар. Один раз на рік він приїжджав в Україну і давав консультації, а ми встигли і таки потрапили до нього на прийом.

Надія жартує, що змінила свій стиль. Фото з сімейного альбому Надії Поліщук

Лікар нічого не замовчав. І через перекладача я почула: «Це лімфома. В мого сина була лімфома, це захворювання, яке лікується». Я вийшла із кабінету, а ці слова наче дзвеніли в мені: «Це лікується, це лікується. І я буду боротися!» Але була ще одна емоція після вимовленого лікарем діагнозу: мені стало дуже жаль батьків. Їхніх сердець, які болітимуть, хвилювань, безсонних ночей. А про себе я не думала… Була впевнена,  що пройду усі хіміотерапії та видужаю, щоб побачити радісні усмішки батьків та блиск щастя у їхніх очах.

Надя зізнається, що дуже боялася сказати про хворобу своєму хлопцеві – 21-річному Максиму. Не знала, якою буде його реакція.  Але почула у слухавку:

- Надійко, будемо лікуватися разом.

Надія з коханим Максимом Фото з сімейного альбому Надії Поліщук

Більше вони до цієї розмови не поверталися. Просто Максим завжди поряд. Разом вони гуляють і мріють про майбутнє. І Максим вже освідчився Надії у коханні й подарував обручку. Надія відтягує цей чудовий момент до повного видужання. Вони зустрічаються уже чотири роки, але такими близькими як зараз, не були ніколи.

Про лікування

Надії Поліщук потрібна пересадка стовбурових клітин.  Це аутотрансплантація, тобто Надя сама собі може стати донором. Таку операцію роблять в Україні. Вартує вона 200 тисяч гривень, без коштів на реабілітацію та супроводжувальну терапію. За кордоном це дорожче – 40 тисяч доларів, але зрозуміло, й рівень інший. Крім того, потрібні кошти на курси хіміотерапій, бо організм Наді має увійти в стан ремісії, реабілітацію та інше-інше-інше. Це небачені суми для родини Поліщуків, які вже витратили все, що мали і наразі продають квартиру сестри та хату бабусі.

Найкраща подруга Надії - старша сестра Ольга. Фото з сімейного альбому Надії Поліщук

- До шостої хімії ніхто, крім рідних, не знав про мою хворобу. Але потім ми вирішили розповісти, адже ніхто не знає, що його чекає завтра і про таке не потрібно  мовчати. Двері, у які стукають, все одно відчиняються. Не всі, звичайно. Коли мої знайомі та рідні збирали гроші, їм протягували гроші зовсім бідні люди, а люди з багатих будинків  казали: ми вирішимо, ми передамо і забували про обіцянку, - розповідає дівчина. – А ось нещодавно, коли ми швидко збирали кошти, бо потрібно було їхати на лікування, раптом увечері загавкала на подвір’ї собака: то зовсім незнайомі люди привезли гроші.

У розмові Надія згадує отця Трифона – монаха, який, один раз посповідавши і причастивши дівчину, став її духовним наставником. «Ти запала мені в душу» - сказав священнослужитель, коли з’явився на порозі їхньої оселі знову. Тепер – він частий гість їхнього дому, а нещодавно подарував Надії ікону.

З духовним наставником отцем Трифоном Фото із сімейного альбому Надії Поліщук

За професією Надя – бухгалтер, вона закінчила торгівельно-економічний колеж, зараз дистанційно навчається у Хмельницькому національному університеті. До хвороби мала захоплення – візаж та манікюр. Каже, це їй дуже подобалося, тож обов’язково повернеться до цієї справи знову. А сьогодні Надя багато читає, в основному це психологія та позитивні книги з гарним закінченням. Дуже любить книги Пауeло Коельйо. У клініці, де вона лікується, гарні умови, привітні лікарі, а яка природа - сосни, тиша. Але дівчина каже, що все одно повітря там важке -  не таке як вдома, у рідній Красносілці.

У клініці сосни і чисте повітря. Але не таке, як вдома... Фото із сімейного альбому Надії Поліщук

Але ні, тужити вона не збирається. Навколо скільки хороших людей, які вірять у її щасливе «після хвороби». Серед таких волонтери Оксана Радушинська, Руслан Ковальчук, Анна Лезун, завдяки яким люди почули про Надю у інформаційних мережах  і тепер прагнуть допомогти. Дівчина дякує усім небайдужим за фінансову допомогу.

«Життя безцінне! Цінуйте його та проживайте так, як тільки ВИ цього хочете» - радить людям 19-річна Надія Поліщук на своїй сторінці у facebook.

Надя не мовчить про хворобу. Вважає, що відчиняються ті двері, у які стукають. Фото із сімейного альбому Надії Поліщук

А  коли ми закінчуємо розмову, дівчина каже:

- Я розумію, що змінила не лише своє життя, я змінила тих, хто поруч зі мною. Тепер у моїх батьків, сестри, коханого, родичів інші цілі та пріоритети. Ми всі мов солдати на війні з хворобою, яку переможемо і станемо набагато щасливішими, ніж були досі. Повірте, я знаю.

Реквізити для переказу коштів (мама):

Приватбанк картка: 5168 7573 2459 0134

Призначення платежу: допомога

рахунку: 29244825509100

МФО: 305299

ЄДРПОУ: 14360570 Поліщук Світлана Володимирівна

ІПН 2499605742
 

Коментарі:

Останні новини