Про школу дзюдо у місті, книжку для здоров’я та про те, як змагався на татамі разом з Путіним

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 04.03.2018 10:00
  • 0

- У вас болить голова чи турбує шлунок? Зараз я покажу вам вправи і все пройде, - каже Віктор Власов.

А далі він швидко роздягається до пояса і починає показувати якісь неймовірні викрутаси животом. Аби довести свою унікальність, навіть обтирає себе снігом на вулиці біля редакції.

Останнім часом цей чоловік часто приходить до редакції. Каже, відкриє у Старокостянтинові школу дзюдо і самбо, де буде тренерувати дорослих та малих. Не дивлячись на свій поважний вік, він хоче навчити людей захищатися від нападників та мати силу волі чемпіонів. А ще Власов марить власною книгою про здоров’я, у якій обов’язково буде таке:

 

«Якщо не бігати доки здоровий, доведеться побігати, коли захворієш”.

Йому сімдесят, але Власов каже, що не визнає старості. Старість, мовляв, є пристанищем усіх бід та хвороб, а він уміє бути здоровим. Рахує себе грамотним у фізіології людини і знає як залишатися молодим і прудким все життя. Власов розповідає, що створив так званий екран контролю виконання вправ. У ньому є 16 основних вправ, до яких чоловік відносить чистку зубів та загартування за допомогою контрастного душу. А ще вправи від різних хвороб, виконуючи які, гарантує – будете здорові, як він.

Власов каже, що загартовується, хоча схоже, і йому було холодно. Фото Анни Дерейчук

Але хто такий Власов? Каже, заслужений тренер України і ось що розповідає:

- Я не тутешній, не зі Старокостянтинова. Але ці краї мене манять...Тут в одному із сіл району народилася моя колишня дружина. Сьогодні ми у розлученні, вона щаслива, вийшла заміж за італійця та насолоджується італійською рів’єрою. Але я теж не сумую - нещодавно освідчився 60-річній жінці, а руку і серце попросив у її 90-річної матусі.

Віктор Власов народився у селі Оринин Кам’янець-Подільського району. У 1966 році вступив до Ленінградського вищого загальновійськового командного училища:

- Ще курсантом я брав участь у змагання по боротьбі самбо.

Став чемпіоном Ленінградської області в найлегшій категорії до 48 кілограм. На змаганнях був ще один самбіст, який теж зайняв 1 місце, але у ваговій категорії до 52 кілограм. Знаєте, хто це? Путін.

Тут Власову 23, він - майстер спорту по боротьбі самбо Із особистого архіву

Далі у житті Власова були армія і спорт. Командир мотострілкового взводу, згодом роти, і звання майстра спорту по боротьбі самбо. Щоправда, військовослужбовцем Власов був недовго. Всього два роки. І це, запевняє Віктор, було його рішення. Після звільнення довелося попрацювати у інституті автоматизованих систем управління та радіоелектроніки у місті Томску. І лише через чотири роки кам’янчанин повертається на Хмельниччину, де й зустрічає свою дружину Тамілу. У Хмельницькому Власов влаштувався працювати тренером, і, як запевняє, вже через рік його вихованці перемагають у самбістів Києва, Львова, Одеси.

-  У 1989 мій вихованець Олег Мазур стає чемпіоном України з самбо, у 1992 моя учениця Оксана Пилипчук перемагає і стає чемпіонкою Європи, а 1993 - чемпіонкою світу по боротьбі самбо, у 1995 році  Василь Солоненко перемагає на  міжнародного турнірі - боях без правил,- розповідає Віктор.

- За сорок років тренерської роботи через моє серце пройшло 600 самбістів і дзюдоїстів, а 60 чоловік показали вищі спортивні результати. Сімнадцять моїх учнів стали чемпіонами України, п'ятнадцять майстрами спорту, а ще тридцять сім кандидатами у майстри спорту.

70-річний тренер із захватом розповідає як учні перемагали себе.

- Коли Олег Мазур – майбутній чемпіон України – записався до секції, він ледь підтягувався десять разів, а через кілька місяців зумів підтягнутися сорок! - каже Віктор. - Невдовзі він встановив свій особистий рекорд – виконав вправу по забігу на борцівській міст 1000 разів. Але його обігнав мій інший учень – чемпіон України з самбо Садовський Олександр.

Тренер разом зі своїми учнями. Із особистого архіву

Згадує і трагічні випадки у житті спортсменів:

- Гірко, але два мої перспективні вихованці загинули. Ні, ні, не від спорту. Вадим Галузінський загинув у бійці з боксерами у клубі «Токіо», де відзначав народження дитини. А у 2008 трагічно загинула моя учениця Оксана Мельник, чемпіонка України. Вона поїхала з сестрою на море у Скадовськ. Плавали на матраці. Поряд пропливав катер і через хвилі матрац перекинувся. Хвилі накрили обох дівчат. Сестру Оксана врятувала, а сама втопилася. Як я тоді хвилювався, не міг зупинити сльози.

Про тренера Власова у інтернеті поодинокі згадки, а ось про його учнів інформації достатньо.

Оксана Пилипчук -  майстер спорту міжнародного класу -  директор і тренер ДЮСШ організації «Динамо» у Хмельницькому. 

До речі, нам вдалося поговорити з директоркою Оксаною Михайлівною по телефону та запитати про її  тренера.

- Про Власова від  його учнів ви отримаєте лише теплі відгуки.

- Звичайно, сьогодні це людина поважного віку, - каже Оксана, - але я переконана, що він зможе тренерувати. Принаймні, полюбити дзюдо так, як полюбили колись його ми, навчить обов’язково.

Ще один учень,  якого називає Власов, Руслан Сідлецький – чемпіон України – відомий культурист, президент всеукраїнської федерації силових видів спорту.

Олег Мазур та Садовський Олександр – очільники відділів спорту адміністрацій.

Віктор Власов  здається чудним та створеним із парадоксів. Він багатослівний і невгамовний у своїх амбіціях. Пише книжку, освоює нові техніки у силовому спорті, закохується і освічується.

То що ж для вас щастя ? – запитуємо у Власова, який уже присідає і показує нові вправи.

У відповідь він видає цілий список:

- Перше – улюблене заняття.

Друге – справжні друзі.

Третє – мудрі книги.

Четверте – хороша музика.

П’яте –  почуття гумору.

Шосте – хороші  звички.

Сьоме – постійне  спілкування і необхідність людям.

А далі – восьме, дев’яте, десяте…

Коментарі:

Останні новини