У її руках із джутових ниток, мішковини та клею народжуються казкові фігурки, вази, пано й картини. А почалося усе сім років тому, коли старокостянтинівчанка Тетяна Нарижнєва розпочала творчо займатися зі своїм наймолодшим сином Арсенієм. Так у сім’і військових Нарижнєвих розгорілося творче вогнище, а дім наповнився новим матеріалом для Тетяниних ідей. Тепер жінка має власну сторінку у фейсбуці під назвою «Витрибеньки тьоті Тані» і безліч джутових виробів.
53-річна рукодільниця у свій час навчалась на кухаря. Але далі, так як народилася у сім’ї військових, своє професійне життя пов’язала зі службою в батальйоні зв’язку, та й особисте —з військовослужбовцем. Чоловік Олексій Нарижнєв натепер військовий пенсіонер, волонтер. У сім’ї — три сини: двоє — Олег та Олександр — уже дорослі самодостатні люди, наймолодшиму Арсенію −11.
Було бажання допомогти творчо розвиватися маленькому синочку Арсенію. А в родині ніхто цим не цікавився, — зізнається Тетяна Нарижнєва.
До джутових виробів вона прийшла не одразу. Спочатку жінка пробувала виготовити щось з паперового шпагату, далі були ляльки мотанки, пап’є-маше. Але якось на місцевому ринку одна старокостянтинівчанка запропонувала їй спробувати лляний шпагат, бо він також цікавий в рукоділлі, і екологічний. Відтак розпочала шукати на інтернет-сайтах майстер-класи, і робила перші самостійні кроки, щораз відшліфовуючи техніку виконання робіт.
Тетяна каже: дуже важливо навчитися прибирати ворсинки, тоді виріб буде виглядати охайним і витонченим. Чим більше опановувала ремесло, тим більше ідей народжувалося у душі.
Згодом Тетяна додала до джутових виробів ще й мішковину.
— Мені сподобалось виготовляти об’ємні вироби — вази, торшери, панно, годинники. Шукала відповідні клеї, лаки, аби вироби з роками не втрачали свого вигляду. Зацікавилась й іграшками — їжачками, мишками, дракончиками, — розповідає наша співрозмовниця.
Скільки виготовила виробів — десятки чи сотню, майстриня вже й не пам’ятає. Так чи інакше кожна робота залишається в пам’яті, бо на її виготовлення витрачається певний час, матеріали, а головне — частинка душі.
Тетяна розповідає: серед її виробів є особливі, з якими пов’язані окремі моменти.
— Наприклад — мишки, що танцюють. Коли їх побачив мій знайомий, одразу ж забрав. Або велика кульбабка, яку я відправила у Німеччину.
Коли є відповідні заготовки, робота йде швидше. Приміром, на виготовлення однієї маленької мишки можна витратити від 4 до 10 годин. А щоб виготовити їжачка, необхідно три дні. Все залежить від складності конструкції та розміру. І натхнення, звісно. Його Тетяна черпає здебільшого з малюнків.
— Якщо сподобався якийсь малюнок, починаю виготовляти. Буває, друзі підказують якусь ідею. Після кожного виробу, зазвичай, відпочиваю день-другий. Часто свої роботи висилаю синам у Київ і вони дають оцінки, роблять певні зауваження, щоб вироби були досконалішими. Відрадно, що допомагає і найменший син Арсеній, — розповідає Тетяна.
Власні роботи старокостянтинівська майстриня виставляє на міському аукціоні для підтримки наших військовослужбовців, які боронять Україну на сході країни. Багато виробів просто дарує.
Два роки тому Тетяна Нарижнєва їздила у Київ на виставку ляльок. Каже, було цікаво. Познайомилася з учасницями, подивилася експонати, отримала заряд натхнення і нових знайомих.
Запрошували Тетяну й на виставку майстрів у Хмельницький. В Старокостянтинові вона показувала роботи під час майстер-класу у Свято-Троїцькій церкві. Нещодавно одна користувачка соціальних мереж розшукала майстриню, яка б виготовила джутову скрипку. Шукала півроку. Якою ж була її радість, коли вона нарешті знайшла і майстриню, і виріб.
Подібна оцінка спонукає Тетяну продовжувати займатись улюбленою справою, експериментувати. Якщо на початку свого творчого шляху вона частіше зверталась за порадами до досвідченіших майстрів, то тепер уже сама пропонує на замовлення майстер-класи. Скажімо, провела нещодавно майстер-клас з поетапного виготовлення фігури оленя і отримала багато схвальних відгуків користувачів соцмереж, навіть з-за кордону. У цім передноворічні дні у творчих планах рукодільниці виготовлення віночків до різдвяних свят, іграшок.
Майстер-клас у Свято-Троїцькому храмі
— До речі, мішковина, лляний джгут, як і глина, дерево, солома мають самі по собі позитивну енергетику, а коли ще й посилюється енергетикою людей, то стають оберегами, — розповідає Тетяна.
Навіть своєму чоловікові вона подарувала виріб у вигляді сонця, який йому дуже сподобався. Тепер дивовижне Сонце — сімейний оберіг родини Нарижнєвих.
Фото: з власного архіву Тетяни Нарижнєвої
