Інтернет-опитування у facebook на сторінці Starkon.city, яке журналісти сайту влаштували напередодні Дня працівників освіти, викликало у користувачів жваве обговорення. Ми отримали більше ста коментарів із прізвищами та іменами улюблених учителів, вітання та зізнання педагогам.
Та найбільше голосів старокостянтинівці віддали трьом вчителям міста: Тетяні Григорівні Скорій, вчителю німецької мови гімназії, Галині Леонідівні Кравець, вчителю математики гімназії та Тамарі Петрівні Калібабчук, вчителю початкових класів міської школи № 1.
Як і обіцяли, журналісти Starkon.city пішли до шкіл, аби познайомитися з народними учителями ближче.
Тамара Калібабчук, вчитель другого класу першої школи
Тамара Петрівна не знала, що старокостянтинівці назвали її кращим учителем міста. Тому коли оголосили результати і батьки почали її вітати, вчителька не розуміла про що йде мова.
— Голова батьківського комітету мені зателефонувала зі словами: я хочу вам щось сказати. Я розхвилювалася, бо думала, щось сталося.
Тамара Калібабчук працює в першій школі 24 роки. До того вона пробувала знайти себе в різних сферах. Навіть рік пропрацювала в легкій промисловості. Вчителювала та працювала вожатою в 6 і 7 школах міста. Потім закінчила Кам’янець-Подільський інститут імені Затонського. І стала вчителем.
Тамара Петрівна розповіла, що секрет її роботи в любові і бажанні бути з дітьми.
— Якось на перерві діти стояли коло дошки і грали в школу. Вони повторювали мої слова, жести та інтонацію. Тоді я вкотре переконалася: який вчитель — такий клас.
Вчителька не сидить на місці, постійно удосконалює свою майстерність на різних освітніх семінарах. Цікавиться новинками в педагогіці, читає освітянську пресу та ділиться досвідом з колегами.
— Змінюється час, змінюються діти, змінюємося і ми, вчителі. Ми повинні іти в ногу з часом. І будувати свою роботу так, щоб діти краще сприймали інформацію.
Вчителька цікавиться долею усіх своїх учнів. Багато з них не живе в місті.
— Ми сьогодні читали оповідання «Залишити по собі слід». А слід учителя — в учнях, які стають його продовженням і досягають певних результатів. Мені здається це найголовніше, — каже Тамара Петрівна.
Тетяна Скора, вчитель німецької мови гімназії
Перемога у інтернет-опитуванні стала для Тетяни Григорівни приємною несподіванкою.
— Я не знала про опитування у Facebook, а про результати дізналася від колеги. Звісно, це було приємно. І зусиль додаткових як, скажімо, під час конкурсу «Вчитель року», прикладати не треба, проте завжди цікаво дізнаватися, що думають люди про твою роботу.
У професії Тетяна Григорівна уже 29 років. Каже, що вибір стати учителем іноземної мови був свідомим, це результат навчання у спеціалізованій школі. То ж закінчила Київський лінгвістичний університет і прийшла у школу.
Вона розпочалася того дня, коли почали працювати спеціалізовані класи з вивчення мови. З кожним роком мої учні стають все цілеспрямованішими, амбітнішими. Вони впевнено відчувають себе у цьому часі, знають як реалізуватися. Добре, коли їхні починання та проекти підтримують вчителі і батьки, — каже учителька.
Тетяна немає якогось особливого секрету викладання, просто для своїх дітей вона — партнер.
— З дітьми стараюся йти на рівних, а від випускників, які працюють не лише в Україні, але й за кордоном, чекаю дружньої поради і підтримки. Ми на постійному зв’язку, ми — друзі! — усміхаючись, зізнається Тетяна.
Галина Кравець, учитель математики гімназії
Неочікуваним сюрпризом стала перемога у народному голосуванні і для Галини Леонідівни.
— У мене дуже хороші і розумні учні, тому, мабуть, я і мала успіх у вашому опитуванні.
Учителем математики Галина Кравець працює уже 27 років. До речі, у дитинстві мріяла стати модельєром. Але молодість любить спонтанні дії. Вступити до Ужгородського Державного університету була однією з них. Проте Галина Леонідівна каже, що жодного разу про те не пожалкувала. За час викладання вона переконалася: головною учительською рисою є повага до учнів.
— Потрібно жити їхнім життям і поважати дитину, як рівну людину.
Ось у мене був один учень — фанат футболу. І я стала переглядати результати футбольних матчів, новини на цю тему. Бо зрозуміла: не підтримаєш з ним розмови про черговий матч чи футболістів, математики слухати не буде, — розповідає Галина.
Зі своїми випускниками Галина Леонідівна тримає постійний зв’язок. Вони вітають один одного зі святами, спілкуються.
— Це ж наші другі діти, а їх успіхи — ось справжній результат нашої праці.
Фото Анни Дерейчук, Олесі Франко
