Ірина та Дмитро Ольховики
Історію Ольховиків знає все місто. Але напередодні Дня закоханих Ірина розповіла її з особливою чуйністю.
- З чоловіком ми познайомилися в Старокостянтинівському військовому госпіталі в в 2015 році, коли я займалася волонтерством, а його після контузії та травми голови направили з Харківського госпіталю доліковуватись.
Далі було лікування в госпіталі в Хмельницькому, де ми стали ближчими і почали більше спілкуватися. Родичі Дмитра лишились в Криму (звідки він родом), і тільки волонтери опікувалися ним. Далі я його супроводжувала його до санаторію Пуща-Водиця під Києвом, згодом Дмитро приїхав знайомиться з моїми батьками.
А далі знову була війна! Дмитро повернувся в військову частину на Харківщині. І знову бої, контузії. Непритомного його доправили до лікарні імені Мечникова в місто Дніпро, де неправильно записали прізвище і ми довго шукали поміж живих і загиблих. Прийшовши до тями, Дмитро першій з усіх подзвонив моїй мамі (якої, на жаль, вже немає).
Далі знову лікарні, госпіталі. В 2016 році, після тривалого лікування в Київському центральному військовому госпіталі Дмитра списали зі служби і надали групу інвалідності. Він переїхав до мене, і уже в 2017 році ми одружилися. Весілля було невелике, самі близькі, декілька моїх родичів та волонтери, які нас дуже підтримували і підтримують дотепер. Наше з Дмитром кохання пройшло багато випробувань, але ми раді, що зустрілись, хоч і не про таке знайомство мріяли. Кохання, якщо воно справжнє, долає всі негаразди і дарує щастя просто бути разом.
