Наталія та Володимир Мороз
Наталія захоплюється поезією, сама пише вірші, тому заримувала свою історію кохання.
Ми познайомились по інтернету...
Коли сніжком засипало кругом.
Був грудень за вікном холодний
Та серця стукіт зігрівав своїм теплом.
Ми познайомились по інтернету...
А через тиждень ти вже вперше подзвонив.
Неначе янгол з іншої планети
Так солодко і ніжно говорив.
Ми спілкувалися щодня і щогодини,
Нам так кортіло подзвонити знов і знов.
Як горнеться до матері дитина,
Так "пригорнулася" до нас любов.
А через місяць ти приїхав вперше,
Засніжений, з дракончиком в руках.
Мій мужній і надійний верше.
Тебе побачила...І все... "Зірвало дах"!...
Ти обійняв, поцілував у щічку,
В душі десь глибоко, мов струмом, пройняло.
Удвох за руки по засніженому місту
Ми просто йшли. Немов нікого не було...
Ти знав, що музика моє буття,
Тобі я просто грала без зупину.
Ти слухав все. Усю мелодію життя
І враз сказав: - Ти мого серця половина!
По клавішах котилася сльоза,
А може щастя то була хвилина.
Ми вдвох відтоді й назавжди.
Ми разом. Ми - одна родина.
Без слів ти розумієш, що турбує,
Без зайвих рухів бачиш, що не так.
Щодня любов свою даруєш
Так ніжно й щиро повсякчас.
Я вдячна долі, що Ти мій, а я - твоя.
Що Ти - моя підтримка і опора.
Я дякую, що склалась в нас сім'я!
А починалось все ніби учора...
Ми познайомились по інтернету,
Хоч може й важко в це повірити комусь.
Вже 10 років з того часу промайнуло,
У Кам'янці-Подільському усе це було.
У нас синок-красунчик підростає,
І серце досі палко так кохає!
