До Міжнародного дня сім’ї, який цьогоріч українці святкують 15 травня, у дошкільному навчальному закладі № 5 «Чебурашка» за підтримки та допомоги батьків організували фоточелендж «Міцна родина — це наша країна». Яскраві фото прикрасили дитсадочок, а вихователі для читачів Starkon.city розповіли про багатодітні родини, діти з яких відвідують «Чебурашку».
У дошкільному навчальному закладі № 5 «Чебурашка» 27 родин виховують по 3 дитини. У багатодітних родинах Петруків, Голубів і Науменків — по 4 діток, у родині Міклуш — 5 діток, у родині Фалатюк 6 діток, — розповідає вихователька — методистка дошкільного закладу № 5 «Чебурашка» Ірина Ворона.
— Наші педагоги горді, що долучені до виховання цілих династій. Чомусь люди думають, що багатодітні сім’ї нещасні, а діти чимось обділені. Це зовсім не так, принаймні в родинах наших вихованців. Ми бачимо зовсім інше. Багатодітность — це щастя помножене на кількість дітлахів. Плюсів є багато. Але передусім, це відчуття повної сім’ї, де є підтримка і допомога. З мінусів — важко сказати. Це стосується, мабуть, лише батьків — банальна фізична втома, адже велика сім’я вимагає все ж більших матеріальних затрат, а звідси і фізичних зусиль. Інколи просто бракує ще годинок 10 в добі, щоб усе встигнути зробити. Зате у такій сім’ї ніколи не буває сумно.
Ось так і з сім’єю, — каже методистка.
Далі — знайомство з багатодітними родинами.
Сім’я Петруків
Розповідає вихователька старшої групи Альона Дмитрівна Болкун
З радістю хочу познайомити вас з багатодітною сім’єю Петруків: тато Олександр Олександрович, мама Віра Леонідівна, троє синів Сашко, Лесик, Віталік та лапочка-донечка Марічка.
З впевненістю можу сказати, що один для одного вони є фортецею, опорою та гордістю. Від тата, який за покликанням військовослужбовець і волонтер, сини успадкували впевненість, відповідальність, чесність, патріотизм, любов до рідної неньки України. Марічка, найменшенька, від своєї мами, педагога, чуйної людини, успадкувала щирість та ніжність. Але коли виховуєшся у сім’ї, де є троє старших братів, ну, дуже хочеться гратися хлопчачими іграшками та принести їх у садочок! Приємно спостерігати, як братики ставляться до молодшої сестрички, піклуються про неї, одягають, допомагають в усьому. А ще тішиться серце, коли Марійка з татом, прощаючись вранці, бажають один одному «Гарного дня!» В таких моментах, розумієш, що ось це і є справжня СІМ’Я.
Сім’я Голубів
Розповідає вихователька молодшої групи Ірина Валеріївна Жуківська
Я хочу познайомити вас із сім’єю Голуб: тато Максим, мама Таня, син Максим і троє чудових донечок — Яна, Ніка, Аліса.
Максим працює фотографом і прививає своїм дітям любов до прекрасного. Таня — оператор комп’ютерного набору у школі. Старший син Максим уже студент. А донечки навчаються у школі. З упевненістю можу зробити висновок, що гасло цієї сім’ї «Любов подолає усе!». Діти з повагою ставляться до своїх батьків та у всьому їм допомагають. Донечки часто забирають свою меншу сестричку з садочка. У їх очах в той момент виблискує взаєморозуміння та таке відчуття, ніби вони розуміють один одного без слів. Найменша донечка Алісочка часто відтворює в іграх ситуації, що відбувалися у сім’ї. А ще із казок та оповідань, які розповідає дітям мама Тетяна. Усі в цій сім'ї підтримують один одного і завжди поспішають на допомогу.
Сім’я Фалатюків
Розповідає вихователька середньої групи Тетяна Анатоліївна Печонка
Я хочу розповісти про чудову родину моїх вихованців Фалатюків. Мама Наталія Анатоліївна — медична сестра, тато Роман Олександрович — приватний підприємець. Нашу групу відвідують найменші члени родини — Софійка, Назарчик та Марійка.
Ця родина особлива — вона має двійнят, трійнят, подружжя виховує шестеро дітей! І усі вони - вихованці нашого дошкільного закладу. Є в родині уже й студенти. Виховувати дітей непросто, а коли у сімї з’являються двійнята, а тим більше трійнята, то усі турботи подвоюються, а в даному випадку потроюються. Та це навіть важко уявити! Проте, незважаючи на всі труднощі буденного життя, Фаталюки завжди випромінюють тепло і доброзичливість. Вони уміють співпереживати, першими відгукуються на усі проблеми групи. Дуже відповідальні. Усі діти родини гарно виховані, самостійні. Спостерігаючи за нашою трійнею, на душі стає тепліше, радію умінню діток піклуватися один про одного, допомогти своїм друзям. Хоча у кожного свій характер, малята уміють налагодити стосунки з однолітками. Дуже люблять дітки своїх батьків та рідних, відчувають навіть маленькі зміни настрою, уміють допомагати у будь якій справі. Допитливі, розумні, емоційні, рухливі, щирі, відкриті для спілкування. Я хочу подякувати батькам цієї родини за чудових дітей! Щасливі діти виростають у тих сім’ях, де батько і мати по-справжньому люблять один одного і водночас люблять і поважають людей.
Сім’я Науменків
Розповідає вихователь старшої групи Раїса Дмитрівна Бондар
Нашу групу відвідує багатодітна сім’я Науменків: тато Андрій та мама Катерина Леонтіївна виховують добрих, чуйних діток — Степанка, Остапчика та красунь Надійку і Даринку.
Як приємно спостерігати за сім’єю, де панує взаємоповага, допомога, любов і тепло! Діти дуже виховані, розумні і дружні. Важливе місце батьки приділяють патріотичному вихованню. Сім’я багато подорожує Україною. Це і подорожі по нашій річці Случ, і славетні Карпати. Усією родиною вони здійснили підйом на Говерлу. Та й в усіх справах, які розпочинає родина, бере участь кожен член сім’ї. Пригадую, як із захватом розповідали дітки, як вони разом створювали композиції з квітів, коли розпочинали свій бізнес — квіткова крамниця «Ботаніка», як тато Андрій власними руками вирізблював назву крамнички із дерева. У кожній їх розповіді відчувається гордість, повага, любов до родини. Я переконана, що діти цієї родини успадкують славу своїх батьків, дідів, прадідів, славу народу. Як говориться у прислів’ї — «Нащо клад — коли у сім’ї лад».
Сім’я Міклушів
Вірш про родину склала вихователька старшої групи Вікторія Василівна Кондратюк
У Старокостянтинові велика є сім’я,
З семи осіб складається команда дружня ця.
Давайте познайомимось з прекрасними людьми —
Розкажемо про Міклушів від батька до доньки.
Тож Олександр гарний тато, опора й щит він для усіх.
Олена — матір чуйна, добра, дітей обожнює своїх.
Матвій — синочок в них найстарший, завзятий, мудрий, вольовий,
У волейбол чудово грає, малює — просто золотий.
Дмитро — душевний і вразливий, з азартом грає у футбол:
Бо навіть як отримав травму, про переможний думав гол
Сашко розумний та спокійний, вже скоро стане школярем,
Молодших любить він за себе, для них надійним є плечем.
Арсен — це хлопчик-непосида, стає спокійним лиш тоді,
Коли він грається у Лего — авто будує й кораблі.
Анютка — дівчинка маленька, перлина, скарб та янголя.
Брати для неї будь-що зроблять, як забажає щось маля.
Родина просто неймовірна, працюють з радістю гуртом,
А як швиденько справи зроблять, відпочивають теж разом.
Батьки піклуються про діток, завжди найкращому їх вчать,
Тому вони дбайливі, чемні, душею й зовні майорять
У цій родині є сім «Я», і кожне «Я» таке важливе,
Несхоже, дуже особливе, життя без когось неможливе.
І хоч вони настільки різні, та всіх поєднує любов,
Ще доброта, повага, щирість, відвертість, спільна їхня кров!
