Мешканці Старокостянтинова Петро Пшеничний та його син Олександр - відомі майстри з чинбарства і таксидермії. Ці ремесла з обробки шкіри давні і сьогодні малопоширені.
Чинбарів, чи ще дубильників, кожум’яків, як їх називали раніше, тепер на пальцях можна перерахувати. Не більше й тих, хто займається таксидермією - виготовленням колекційних зразків (опудал) різноманітних тварин, найчастіше ссавців та птахів. Це вже галузь на перетині природознавства та мистецтва. Про роботу над опудалами, що до найменших дрібниць відтворюють того чи іншого звіра, птаха, рибу, ми дізнавалися у чинбаря Петра Пшеничного.
Один із екземплярів рідкісних птахів
Як розповідає майстер, чинбарство - справа не з легких і потребує спеціальних знань та досвіду. Але він хотів займатися цим ремеслом ще з дитинства.
А потім до моїх рук потрапила нежива рідкісна пташка і я вирішив проекспериментувати - зберегти її зовнішній вигляд. Не знав спочатку як правильно все робити, але спробував. Щоб набратися досвіду, читав спеціальну літературу.
Згодом Петро закінчив лісничий технікум, навчався при Київському заводі «Арсенал»у майстерні таксидермії. Так, крок за кроком, із бажання та праці з’явилося уміння до рідкісної справи.
Праця чинбаря вимагає особливих умінь.
Тепер йому 67. Майстер вже виготовив опудала представників практично всієї фауни, що водиться в Україні і навіть за кордоном.
Всі ці роботи були виготовлені на замовлення, в основному для музеїв.
Ремесло чинбарства і таксидермії Петро передав сину Олександру. Тепер, як він зізнається, учень уже перевершує майстра.
Частину експонатів Пшеничних сьогодні можна побачити в Старокостянтинівському районному історико-краєзнавчому музеї та музеях області. Є вони й в приватних колекціях, особливо, у мисливців, яким важливо зберегти свої трофеї.
Звичайно, за тваринами та птахами можна спостерігати у зоопарках, по телебаченню чи у живій природі, але Петро переконаний – його ремесло має право на існування, бо дає можливість споглядати звірів зблизька і вчить любити природу.
