Мало не щодня збираються у кабінеті фізики Старокостянтинівської гімназії 9 хлопців та дівчат, щоб конструювати з Lego. Для них конструктор уже не дитяча гра — це можливість вирішити глобальні проблеми світового рівня. Якби пафосно це не звучало, але саме таке завдання стоїть перед учасниками First Lego League.
Сучасне покоління підлітків добре пам’ятає з дитинства конструктор Lego. Для більшості з них — це дитяча іграшка. У свій час батьки із задоволенням купляли їм Lego, яке розвиває логіку, фантазію, вчить творчо мислити. Сьогодні діти виросли, вони уже старшокласники, але далі продовжують складати Lego.
Використовуючи набори Lego Midstorms, команда конструює та програмує повністю автономного робота для змагань на спеціальному полі. Діти досліджують запропоновану тему, обирають актуальну проблему світового значення та придумують інноваційне рішення.
Учні гімназії уже двічі брали участь у Всеукраїнському чемпіонаті First Lego League. Двічі потрапляли в десятку кращих зі всієї України. Цьогоріч команда «Дикі Браzzери» аби потрапити на Всеукраїнський чемпіонат спочатку має представити свої розробки на регіональному турнірі.
Хлопці й дівчата разом з тренером, вчителем фізики Жанною Хмельовською активно готуються до змагань.
— Уся команда — це учні 10 класу. Вони щодня мають по сім-вісім уроків за шкільною програмою, проте це не зупиняє їх у бажанні залишитись у школі ще на кілька годин, щоб попрацювати із робототехнікою. Це вони мене залучають до активної роботи, а не я їх, — каже тренер Жанна Хмельовська. Вони ладні сидіти у школі доти, доки уже батьки не починають телефонувати і розшукувати їх. Це справжня команда друзів та однодумців. Вони доповнюють один одного, дають можливість кожному розкритися по-новому. Більшість з них новачки у робототехніці, але це настільки захопило їх, що іноді важко зупинити той потік ідей, які вони генерують.
— Я ще минулого року хотів потрапити до команди. Не раз приходив подивитися як однокласники та минулорічні одинадцятикласники працюють з роботами, — розповідає Богдан Дишлюк. Проте тоді команда уже була сформована. Тож цьогоріч, коли випала така можливість, із задоволенням приходжу сюди. У нашій команді гарна атмосфера, тут цікаво та весело працювати.
А от Тамара Величко думала, що робототехніка — це лише програмування, а тому боялася, що не потягне таку роботу.
— Як виявилося на змаганнях з робототехніки не менш важливе місце посідає і творче мислення. Ось тут і є де розгулятись моїй уяві. Приємно, що цінують будь-яку твою працю, ніхто не почувається меншовартісним. У всіх рівні можливості, кожен важливий у команді, але будь-хто може замінити, допомогти усім.
— Проявити лідерські якості, навчитись більш впевнено себе почувати допомагає злагоджена робота у команді та дружні щирі відносини, — каже Анна Проказюк. Тут невимушена атмосфера, тут весело, а ще цікаво. Для нашої команди підходить девіз: один за всіх і всі за одного.
— Однокласники не раз розповідали про робототехніку, але мені здавалося, що це більш хлопчача робота і дівчата будуть зайвими. Але дівчата тут більш ніж доречні. Ми більше відповідаємо за творчу складову нашої команди, тож ми свого роду дизайнери та натхненники усіх великих відкриттів, — ділиться Настя Фесун.
Роман Олійник теж перший рік у команді. Каже, що тут зовсім з нової сторони відкрив для себе однокласників.
— Дружнє спілкування допомагає у командній роботі. У будь-який момент ми можемо замінити, допомогти, підтримати один одного. Разом краще генерувати ідеї, як кажуть ми на одній хвилі.
Денис Малярчук та Максим Пінчук уже встигли побувати на Всеукраїнських змаганнях First Lego League минулого року. Кажуть, що дідівщини в команді нема, але, з огляду на їх досвід, однокласники до них прислухаються.
— У нас зібралася гарна команда — дружня та весела. Тут кожен на вагу золота, один без одного ми ніщо, — каже Денис Малярчук. Я відповідаю за програмування. Так, це не просто, але коли є така підтримка, то всі місії здійсненні.
Максим Пінчук каже, що він головний механік команди.
— Конструктор Lego ще з дитинства моя улюблена гра. А от любов до робототехніки — це заслуга вчителя фізики Сергія Вапнічного. Шкода, що сьогодні він не в нашій команді. Перший рік на змаганнях було складно, а от тепер страху немає. Головне, щоб кожний відповідально ставився до своєї роботи. У нас кожна ланка важлива, коли запороти одну, то вже на іншій далеко не заїдеш, — зі знанням справи розповідає Максим.
А тренер Жанна Хмельовська додає, що пишається ними усіма.
— Вони усі варті того, щоб представити свої розробки на регіональному та Всеукраїнському турнірах. Діти роблять багато важливої роботи. Цьогоріч тема сезону — дослідження та вирішення фізичних та соціальних проблем з якими зіштовхнулася людина під час космічних подорожей. Ми працюємо над психологічними проблемами під час перебування людини у космосі. Діти шукають різноманітну статистику про основні проблеми, з якими стикаються люди під час перебування у космосі, досліджують роботу психологів, які працюють з космонавтами. А тоді намагаються запропонувати свої інноваційні методи як покращити їх стан у цей час.
Діти організували у гімназії хвилинки робототехніки, ходили по класах у молодшій та середній школі, демонстрували свої напрацювання та можливості конструктора Lego у сучасному світі.
— Ми справді віримо, що здатні за допомогою робототехніки вирішити чимало важливих питань людства, — в один голос переконує команда «Дикі Браzzери». Але як завжди не все залежить лише від нас.
Для поїздок на турніри потрібні чималі кошти. Звичайно, батьки роблять усе для того, що мрії дітей здійснювалися, але можливо і у вас є можливість допомогти розвитку цих талановитих та завзятих молодих людей. Вони готові прийти до вас і продемонструвати усі свої інноваційні рішення глобальних проблем. Подумайте про майбутнє, адже саме вони і є наше завтра.
Фото Леся Франко
