Оксана Носатова працює завідувачем клубу у селі Мальки. Тут у селі, де проживає близько 100 людей, жінка навчила їх культурно відпочивати, відволікатися від буденних клопотів та займатися улюбленою справою. Хоча більшість Оксану Миколаївну знають за псевдонімом Марно. Жінка об’єднала два прізвища: своє дівоче Марценюк та уже теперішнє Носатова.
Оксана за освітою бухгалтер, але каже, що жодного дня не працювала за спеціальністю. Завжди прагнула щось робити руками, творити, покращувати настрій оточуючих. Воно й не дивно, адже бабуся Надія дуже гарно вишивала гладдю, співала, мама Лідія – пише вірші, тож і душа Оксани Миколаївни линула до творчості.
- Усе розпочалося із моєї першої роботи – педагог-організатор у школі. Потрібно було організовувати свята для дітей, писати сценарії, придумувати костюми: у школі без цього ніяк. Тож доводилося включати фантазію і вперед до роботи. Це зараз усе набагато простіше є інтернет, можна щось підглянути, перейняти, а тоді все власними силами, - розповідає жінка.
А взагалі найбільшим захопленням Оксани Миколаївни є вишивка. Каже ніхто і ніколи її цьому не вчив. Хоч і бабуся вишивала гладдю, Оксані більше до душі бісер та вишивка хрестиком. Усьому навчилася методом проб і помилок. Сьогодні в її доробку рушники, картини, ікони, подушки. Скільки має робіт і не злічити, багато з них за кордоном, у рідних, друзів та просто знайомих.
- Мені часто доводиться бувати у лікарні, хворіє син. Там аби відволіктися від проблем, теж сідаю вишивати. Часто ті роботи дарую лікарям, медичним працівникам як подяку за допомогу та підтримку, - ділиться жінка.
А от вишиту сукню для себе досі не доробила, жартома називає її «довгобудом». Каже, коли має визначені терміни, то робота робиться швиденько, а от коли не горить і можна потягнути час, то і затягуються такі роботи на місяці.
Але в переважній більшості у Оксани усе має термін. Робота завклубом цього вимагає. Підготувати виставку, виступ, написати сценарій, оформити залу і ще багато-багато подібних робіт.
Ще одним захопленням жінки стало виготовлення об’ємних квітів.
- Потрібно було створювати декорації, оформляти залу до різних тематичних вечорів, тож вирішила спробувати робити об’ємні квіти. На допомогу прийшли рідні, інтернет та ютуб, - розповідає завклубом.
А відколи село стало частинкою Старокостянтинівської територіальної громади, то Оксана веде сторінку клубу у фейсбуці. Додає туди роботи майстрів з села, заходи, які проводить для односельців.
- Не так легко у селі організувати культурне життя. Люди заклопотані господарськими справами, молоді мало, але дякувати Богу ті, хто є завжди напоготові для будь-якої допомоги, - ділиться Оксана Миколаївна.
Наразі завклубом організувала для діток творчу майстерню. Гуртківці разом з керівником продовжують життя старого одягу, з якого виготовляють ляльки-мотанки. Дітки із задоволенням йдуть до Оксани Миколаївни, знають, що тут дізнаються багато нового та цікавого. А влітку, розповідає жінка, на гурток приходять і діти з міста, які приїжджають до бабусь з дідусями на канікули.
Уже протягом 13 років Оксана Носатова співпрацює із завідувачем клубу із Зеленець Галиною Франчук, котра у свій час організувала вокальний колектив «Зеленчанка». Участь у колективі беруть жінки з села, у яких окрім цього є чимало справ по господарству.
- Але ми завжди знаходимо час, щоб зібратися разом, провести репетиції, тай навіть просто поговорити про наше, про жіноче, - розповідає Оксана Миколаївна. – Це наша розрада, відпочинок від буденних справ.
Цьогоріч колектив брав участь у інтернет-конкурсі “Новорічний марафон”. Учасниці заспівали пісню “Свекруха”, на яку зняли відеролик.
Впродовж 2 тижнів Оксана опановували нові програми, щоб навчитися монтувати відео. На допомогу прийшла донька-першокласниця.
- Сучасні діти набагато швидше адаптуються до усього нового, - каже мама Оксана. – Тож Гран-прі конкурсу отримали не без допомоги доньки.
«Зеленчанку» добре знають на Старокостянтинівщині. Вони постійні учасники свят у селах колишнього району. Жінки разом з керівником постійно вдосконалюють свою майстерність і вірять, що Гран-прі інтернет-конкурсу, то лише початок їх злету.
Оксана Миколаївна переконана, що без творчості та захоплення не може жодна людина.
Я завжди кажу: «Коли руки роблять улюблену справу, то голова відпочиває. А як ви розумієте відпочинок потрібен усім».
Фото з архіву Оксани Носатової
