Галина Стасюк приходить на роботу о восьмій ранку. В цей час біля кабінету №4 у амбулаторії №1 як правило уже чекає черга: іноді три-чотири людини, а буває вісім-десять. Пані Галина одягає білий халат і розпочинає прийом.
Цю пацієнтку Галина Стасюк пам'ятає ще зовсім маленькою.
Це сьогодні вона уже не така категорична у своїх поглядах. З роками навчилася розуміти, що лікар цілодобово працювати не може, як і у інших у нього має бути відпустка, сон, час на родину.
А 30 років тому, коли поїхала за військовим чоловіком у невеличке польське містечко Шпротава, і стала до праці у медичному пункті полка зовсім не рахувалась з особистим життям. У закритому військовому гарнізоні Галина Стасюк бігла до пацієнтів серед ночі у халаті, відкривала двері оселі о першій чи третій годині, три з чотирьох новорічних ночей провела не з родиною, а біля ліжок своїх пацієнтів.
І коли у 1992 році приїхала у Старокостянтинів відразу ж побігла влаштовуватись на роботу. У районній лікарні місця не знайшлося. Запропонували їздити у села. Трохи розчарована вона повернулась додому. А чоловік зрадів: із села ж вночі ніхто не прибіжить по допомогу. Так розпочався її професійний шлях на Старокостянтинівщині. Через кілька років Галина Стасюк уже працювала педіатром у новій амбулаторії Старокостянтинова в Болгарському містечку.
Білий халат та стетоскоп Галина Стасюк вподобала ще у свого дитячого лікаря
А майбутнє Галини Стасюк визначила її дитячий лікар Поліна Цапок. Маленька Галя ніколи не відчувала страху, коли йшла на прийом до неї. Навпаки: боялася, як не було Поліни Іванівни. Тож уже тоді хотіла буди схожою на неї. Білий халат, стетоскоп, ручка в руках і шматочок паперу…
Закінчивши школу із золотою медаллю, вступила до Київського медичного університету на факультет педіатрії. Інтернатуру пройшла в Шепетівці. І ось Галина Стасюк уже лікар-педіатр.
Мені стало цікаво, а чи не боялась молодий лікар уже на роботі брати на себе відповідальність.
— Звичайно, ні. Я ніколи дарма не просиджувала в університеті, мені було цікаво усе. Так є і до цього часу. Постійно читаю професійну літературу, вдосконалююсь, знайомлюсь з новинками.
За рік лікар приймає більше 2500 пацієнтів. Кожному за прийом намагається приділити не менше 10 хвилин. А бувають випадки, коли і півгодини замало, або дізнатися подробиці про здоров'я пацієнта і поставити діагноз. Крім того десятки консультацій по телефону від знайомих, знайомих знайомих та зовсім незнайомих людей. До речі амбулаторія однією з перших в Україні стала сімейною, лікує кілька поколінь однієї родини.
Разом з колегою - медичною сестрою загальної практики пані Ларисою
Не відкидає лікар і можливості лікування народною медициною.
— Я нормально ставлюсь до народної медицини, якщо таке лікування відбувається без фанатизму і це не шкодить здоров’ю.
Сьогодні Галина Стасюк не лише cімейний лікар, а й завідувач амбулаторії первинної медико-санітарної допомоги. Та перш за все, вона - мама, дружина та донька. Син Вадим та донька Людмила не продовжили мамину справу. Закінчили Київський політехнічний інститут, уже працюють. Чоловік Володимир очолює підприємство у Старокостянтинові. Він - опора та підтримка для Галини.
Вона часто навідується до мами, боїться втратити кожну хвилину розмови з нею. Цінує кожну мить проведену з рідними. Улюблений вислів ще з юнацьких років: “Краще згоріти, аніж тліти”. Тож любить активний спосіб життя - подорожі, нові місця, знайомства. Часто бере участь у медичних семінарах, практикумах.
Лікар та завідувач амбулаторії вірить у медичну реформу. Каже, що чекала її усі роки незалежності України.
- Знаю, що супротив є серед самих медиків, котрі не бажають працювати по-новому і не хочуть вони, щоб “гроші ходили за пацієнтами”. Та сподіваюся, що реформа не захлинеться, і я ще зможу попрацювати в медичній галузі, коли запрацюють усі озвучені сьогодні нововведення.
