Росолівці – село, яке до недавніх пір було для Старокостянтинівщини близьким сусідом. Проте ось уже півтора року як воно увійшло до Старокостянтинівської міської територіальної громади.

Доки добиралися до пункту призначення, бачили навкруги ошатні засіяні поля. Це безумовно піднімало настрій і налаштовувало на хороший лад. Досить швидко, бо до Росоловець, якщо через села напряму, від Старокостянтинова справді недалеко – близько 16 км, ми опини-лися на широкій сільській дорозі, а далі відкрилося і саме селище у квітуванні. Кожен двір – то вишневий цвіт, квіти та усміхнені люди. Сельчани і у час війни залишаються щирими та доброзичливими, залюбки показують дорогу до центру Росоловець, де нас зустрічає староста Василь Михайлович Ковальчук.

У його кабінеті на робочому столі - свіжий номер газети «Наше місто». Тут її виписують і читають. Це приємно! Дякуємо. А далі екскурсуємо селом та ведемо зі старостою просту розмову – про тутешнє життя, жителів, війну.

У Росолівціх проживає 665 мешканців. Є школа, де навчаються більше 90 учнів, дитячий садок, фельдшерський пункт, віддалене робоче місце адміністратора, працюють “Укрпошта”, будинок культури, бібліотека, два приватних магазини.

Раніше Росолівці належали до Красилівського району. А коли створювали Старокостянтинівську громаду, Василь Ковальчук запропонував мешканцям увійти до її складу. Ініціативу підтримали 75 відсотків депутатів сільської ради і, звичайно, сельчани. Причина проста - близьке та зручне географічне розташування до Старокостянтинова, який стрімко розвивався.

Питаємо, чи не пожалкували про таке рішення люди. І староста округу, мешканці села кажуть, що однозначно ні, не пожалкували. Тепер у Росолівцях, завдячуючи Старокостятинівському ККП проводиться планомірне вивезення сміття та благоустрій вулиць. Василь Михайлович каже, що це питання було дійно складним, боровся з тим сміттям з 1998 року. Завдячуючи підтримці міського голови Миколи Мельничука, роботі комунальних служб село стало значно чистішим. А Старокостянтинівське комунальне підприємство «Ремонтно-будівельне шляхове підприємство» провело грейдерування дороги. Щоправда, її будівництво поки що залишається у проекті. Це питання для села номер один. Його обговорили і запланували вирішити разом з міським головою найближчим часом, але втрутилася війна. Хоча жителі села не втрачають сподівання. Адже від того залежить, чи ходитиме до села рейсовий автобус.

- Від дачного масиву «Дібровка», куди курсує маршрутка з міста, відстань до села близько кілометра. Тому є усі шанси зробити дорогу і запустити автобусне сполучення,- розповідає староста

Війна, як всюди, принесла у село біль та душевний неспокій.

- У перші дні я завіз у військкомат наших хлопців, тепер вони воюють, - каже Василь Ковальчук.

А ще розповідає: у Росолівецькому дитячому садку живуть переселенці, які отримали не лише житло, але й забезпечені частковим харчуванням. Через Старокостятинівську міську раду вони отримали необхідну гуманітарну допомогу, адміністратори оформили допомогу як внутрішньо переміщеним особами. Але староста зізнається, говорити з переселенцями дуже важко: вони розповідають страшні речі!

Наразі дається взнаки така всезагальна проблема, як відсутність палива. Тож старості часто доводиться своїм транспортом возити людей до міста. Ось і сьогодні він поспішає - везе переселенців до стоматолога.

А сельчани курсують селом на велосипедах - і діти, і жінки доволі «золотого» віку. Вони усі залюбки спілкуються із журналістами і дуже вірять у ПЕРЕМОГУ!

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися