Іще дорогою до села Росолівці, куди попри дефіцит пального журналістам таки вдалося дістатися, думали про те, як люди наважуються мати такі родини, як жінка наважується народити скільки дітей. Питань було багато, та й ще староста Васить Михайлович... у телефонній розмові заінтригував - мовляв, приїжджайте обов'язково, ви маєте все побачити на власні очі.
Та ось ми уже біля хати - великого сучасного будинку, де на порозі нас зустрічає усміхнена красива дівчина. А коли відчиняємо двері, наче світ у хорошому розумінні перевертається з ніг на голову - дітей стільки багато, що очі розбігаються. Проте це ще не усі - відсутні дві старші доньки, які уже мають свої сім'ї. Розсідаємося, робимо перекличку.
Подружжя Кухарчуків - 47-річний Василь та 43-річна Світлана за 27 років подружнього життя народили і виховують 19 дітей.
Отже, у сім’ї Кухарчуків 19 дітей: найстаршій Діані - 25 років, і вона вже має п'ятеро своїх діток, далі Люба - їй 22, у неї троє дітей, далі Василь -21 рік, Дмитру - 18 років, донечці Руф - 17, Леоніду - 16, Мілі -15, Іосифу -13, Веніаміну - 12, Матвію - 11, Віталію - 9, Єлисею - 8, Поліні - 6, Богдані - 7, Галині - 5, Миколі - 3, Дані - 2, Павлику - 1 рік, і Світланці всього місяць!
Тобто мама Світлана Кухарчук народила десять хлопців і дев'ять дівчат, і по їх роках бачимо, що відбувалося це мало не щороку.
Одразу запитуємо: як це таке можливо, невже пологи для неї були легкими?
- Жодного разу мені не було легко народжувати, - зізнається Світлана, - останній раз лікарі зробили кесарів розтин і застерегли, задаючи схоже запитання. Я відповіла їм так, як відповів і вам: На все Божа воля!
До речі, жінка розповіла ще одну приголомшливу новину - двоє діток народилося в один і той сам рік: у 2020 році 1 січня з'явилася на світ Дана, а 29 грудня - Павлик!
Тоді звертаємося до батька Василя: як прогодувати ТАКУ сім’ю?
- Альтернативи немає - потрібно багато працювати,- каже господар.
Василь Кухарчук - активний член сільської громади, працює оператором котельні, а ще має 4 гектари землі, трактор, працьовиті руки і хороших дітей.
- Обробляємо землю, сіємо сою, ячмінь, кукурудзу та інші культури, але не на продаж, все для худоби. Садимо біля 80 соток картоплі, буває, ділимося нею з іншими людьми. У цьому році, звичайно, складно - є проблеми з паливом, мінеральними добрива-ми. Але ми усе розуміємо і постійно молимося за воїнів та Україну. Ось кому насправді складно, а ми проживемо,- спілкуючись з журналістами. розповідає Василь Кухарчук.
А діти чемно слухають нашу розмову. Вони справді, виховані, хоча такі допитливі, що всидіти на місці молодшим важко.
Родина тримає худобу - корови, свині, кури, качки, навіть вівці розвели. Та вівці то так, для інтересу та для смачних став і шашликів, які разом з тортиком обов'язково готують на День народження кожному члену багатодітної родини.
Крім того, діти мають свої захоплення - старші хлопці розвели кролів та нутрій, навіть розпочали займатися бджолярством, а ось Руф, як іще двоє дітей, грає на піаніно - красивий інструмент займає чільне місце у вітальні їхньої оселі. Діти ходять до школи, відвідують дитсадок.
Як помітив читач, Кухарчуки назвали більшість своїх діток біблейсь-кими іменами. Це тому, що родина належить до релігійної громади.
А на початку спільного життя Світлана та Василь жили у Старокостянтинові, де жінка працювала у центральній лікарні. Та скоро господар забрав свою дружину на батьківщину - у Росолівці, де сам жив у багатодітній сім'ї. До речі, і більшість дітей своїх Світлана народила у Старокостянтинівському пологовому відділенні.
- Це Василь Прокопович був одним з ініціаторів, аби Росолівці увійшли до громади Старокостянтинова, він - наш активіст, разом з іншими працьовитими людьми розвиває рідні Росолівці, створює благоустрій, - розповідає староста Василь Ковальчук.
Діти залюбки показують одну зі своїх кімнат, де дворівневі ліжка, настільні ігри і... порядок. Приємне здивування викликають їдальня із довгим столом довжиною 4,5 метри і сучасна кухня.
Світлана розповідає: їжу Кухарчуки варять у 12-літрових каструлях. При-міром, борщу в такій на усіх вистачає всього на 1,5 рази. А ще діти люблять різноманітні каші, м'ясні страви, солодощі. Куховарити допомагають дівчата, але і хлопці самостійні: можуть приготувати смачну кашу та інші наїдки.
- У свій час ми придбали тут маленьку хатинку, а перебудовували її 4 рази, ось і вийшло те, що вибачите зараз, - показує господар.
- Скільки ж у хаті кімнат? - запитуємо у Василя.
Він посміхається та відказує: "Вже й не пам'ятаю, але нікому точно не тісно!"
Молодші дітки з веселим пташиним гомоном показують свою рідно оселю. У старших хлопців запитуємо: чи не шумно їм у такому колективі.
- Та ми звикли, - посміхаються, - без цього шуму життя вже й не уявляємо. І навіть маленька Світланка, якій лише місяць, не плаче. Ще б пак, у неї скільки завзятих сестричок-доглядальниць.
Із Росоловець ми їдемо з абсолютною упевненістю: усе в нашій рідній квітучій Україні зі щирими працьовитими людьми буде добре. І буде МИР, і буде ПЕРЕМОГА! .
