14 дітей зі Старокостянтинова відпочили у Швеції, де насолодилися літом і життям без повітряних тривог. Серед них - діти військовослужбовців, які втратили на війні батьків.
Подорож стала можливою завдяки співпраці колишньої мешканки нашого міста Ольги Бондарчук та директора Старокостятинівської міської школи №3, краєзнавця Василя Михайлюка.
Ольга Бондарчук, яка проживає у Швеції, зв'язалася з головою Гельсінборзької асоціації слов'ян Дмитром Алешковим. Сам він приїхав до Швеції з України 22 роки тому.
Меценати Дмитро Алешков і Ольга Бондарчук
- Дмитро Алешков та парафія Церкви Швеції взяли на себе усі витрати: дорога Бусом та паромом, проживання, харчування, екскурсії - абсолютно все для наших дітей було безкоштовним, - розповів керівник делегації зі Старокостянтинова Василь Михайлюк.
Разом із заступником директора Губчанської школи Іриною Кондратюк вони змогли організувати поїздку і безкоштовно оздоровили дітей нашого міста.
При цьому директор третьої школи вдячний за підтримку військовослужбовцю Олексію Вінцковському, який допоміг вирішити чимало організаційних питань, що передували подорожі до Швеції.
Десять днів - з 6 до 16 липня - юні старокостянтинівці тішилися шведськими краєвидами, Північним морем і знайомилися зі шведською історією та культурою. Сім хлопчиків та сім дівчаток віком від 7 до 15 років зі Старокостянтинова побували у Хелсенборзі, де взяли участь у мітингу на підтримку України, у діючій резиденції шведських королів Софіеро, в Карлскруне, на курорті поблизу Мьолле.
Діти мали чимало спортивних та розважальних активностей, походів, екскурсій, відпочивали у двох таборах - на лісовому озері та біля моря.
До речі, цю думку Василь Іванович висловив, даючи інтерв'ю журналістам шведської газети, яким розповідав про життя українських дітей, діяльність освітніх закладів у важних реаліях війни.
Ми безмежно вдячні координаторам цього проекту, адже вони дали нашим дітям неймовірно цінну річ: просто побути дітьми!
Наразі директор третьої школи має надію продовжити співпрацю зі шведськими волонтерами і здійснити нову поїздку.
- Я бачив, як дитячі очі світилася надією на майбутнє, це вартує усіх наших зусиль! - емоційно розповідає Василь Михайлюк.
