Не секрет, що кохання у студентські роки сповнене романтики. Але як пронести і не розгубити цю романтику через 37 років? Саме стільки у парі Василь та Ірина Онуфрійчуки.
Вони навчалися в одному вузі, але на різних факультетах. Ірина — на фізико-математичному, а Василь — на фізкультурному.
— А познайомились ми в інститутській їдальні. Я обідав з друзями, вона — з подругами. Спочатку ми переглядалися з дівчатами, жартували. І якось несподівано мій товариш сказав Ірині, що вона мені сподобалась і я хочу з нею познайомитись. Так і зав’язалося наше знайомство. Ми почали спілкуватися, а через півроку одружилися, — розповідає про історію свого кохання Василь Онуфрійчук.
Василь родом з Чернівецької області, а Ірина — дочка військовослужбовця зі Старокостянтинова. Молода пара переїхала до Старокостянтинова, де живуть досі. Вони мають доньку Аню, якій вже 35 і сина Антона, йому 32. А ще у пари троє онуків, і усі хлопці.
Працюють Онуфрійчуки вчителями у першій школі. Упевнені — спільна професія зовсім не заважає їхньому коханню. Ірина — вчитель математики, Василь викладає фізкультуру та працює тренером з футболу у дитячій спортивній школі.
— Про роботу ми намагаємося говорити вкрай рідко, а розуміємо і підтримуємо один одного завжди.
Головними китами своєї сім’ї подружжя називає порозуміння, підтримку і повагу. На цьому й тримаються їхні стосунки.
День святого Валентина святкують традиційно: з квітами, солодощами і тематичними сувенірами, які дарують один одному. Кажуть, це допомагає зберегти студентську романтику.
Фото з архіву подружжя Онуфрійчуків
