Для старокостянтинівців війна розпочалася з вибухів, розпачу, страху, а для військовослужбовців - льотчиків 7-ї бригади тактичної авіації імені Петра Франка - з виконання бойових завдань. Пілоти одразу, не роздумуючи, прийняли виклик і піднялися у небо, не знаючи чи повернуться додому, чи побачать очі коханих та рідних, чи обнімуть своїх дітей.
Свій бій з рішучістю дати окупанту по зубах першим прийняв екіпаж льотчиків 7-ї бригади тактичної авіації імені Петра Франка майор Дмитро КУЛИКОВ та майор Микола САВЧУК.
Бойове завдання вони, професіонали своєї справи, виконали на відмінно… У перший день повномасштабної війни екіпаж знищив десятки одиниць військової техніки, сотні рашистських окупантів. І у перший день війни, після виконання бойового завдання, літак виконав свій останній політ…
24 лютого 2022 року екіпаж українського бомбардувальника Су-24М героїчно загинув на півночі нашої країни, під час виконання бойового завдання з вогневого ураження живої сили та техніки противника в районі Гостомеля (Київщина), а наприкінці березня Старокостянтинів проводжали пілотів у останній політ.
…Вони обидва родом зі сходу України, обидва з дитинства мріяли про небо, обидва пов'язали своє життя з військовою авіацією і жодного разу про це не пожалкували, обидва у різний час навчалися в Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Дмитро Олександрович Куликов був командиром авіаційної ескадрильї
21 році у складі повітряної колони брав участь у параді з нагоди 30-ї річниці Незалеж-ності України. До речі, у цьому ж році льотчик закінчив На-ціональний університет Обо-рони України імені Черня-ховського та отримав диплом магістра. Спогадами про Дмитра ділиться його дружина Юлія Куликова:
- Дмитро був дуже відкритою і щирою людиною, але свою роботу завжди залишав за порогом нашої оселі. Тепер я розумію чому. Він виконував надскладні завдання і просто не хотів хвилювати мене і дітей. У перший день війни зробив як завжди: обійняв, поцілував, наказав зібрати тривожну валізку і будь за що триматися та вірити, що все буде добре. Я й зараз живу тією обіцянкою чоловіка: все буде добре, Україна переможе, упевнена в тому на мільйон відсотків.
Юлія каже, що не одразу повірила у те, що коханого немає. Думала, у лікарні чи в полоні, сподівалася до останнього. А потім одягла чорну хустину, поглянула на донечок і сказала: "Житиму, ваш батько Герой, заради пам'яті про його подвиг, про мужність таких хлопців як він, і заради вас, мої рідненькі".
Микола Володимирович Савчук - штурман навігаційного забезпечення бригади
"Він був обізнаним, мав жагу до нових знань, хотів пізнати все у своїй професії. Пройшов курси управління повітряних сил у США, був військовим спостерігачем від місії ООН у Судані, часто їздив у закордонні відрядження, - згадує дружина Миколи Олександра,- але ніколи не приносив роботу додому. Бо весь вільний час присвячував нам. Після смерті Колі свекруха запитала мене: "Сашо, а якби ти знала, що ваше спільне життя буде таким коротким, ти б вийшла за нього? Так, так! І я б кожну мить говорила, як його люблю! З ним я пізнала справжнє жіноче щастя, воно було дуже коротким, але таким яскравим!"
У сім'ї Миколи Савчука ростуть троє діток, два синочки та донечка.
Війна для сім'ї Савчуків розпочалася так, як для багатьох родин військовослужбовців бригади. Вночі Микола обійняв дружину, поцілував діток і поїхав на службу. Але ще за тиждень до війни він склав у папку всі необхідні документи, оформив на дружину нотаріальні доручення і з посмішкою сказав: "Не хвилюйся, Сашо, це про всяк випадок, все буде добре! Раптом, що, виїжджайте" Знав? Мабуть, а згодом без роздумів полетів боронити землю і не повернувся.
Він загинув у перший день війни, а Олександра чекала і вірила, що чоловік живий, ще цілий місяць. Старшому Тимофію снилися дивні сни, він казав, що тато Герой-привид, тому він не може себе видати. А потім тоненька ниточка, за яку трималося крихке сподівання, обірвалася. І почалося життя без коханого.
- Ви не уявляєте яким він був батьком. Головною для Миколи завжди була родина. Він сам рано залишився без батька, який теж був штурманом, і загинув у Африці, залишивши сиротами трьох дітей! Якась одна на двох доля, правда? - з хвилюванням розповідає Олександра та пригадує:
- Як він вкладав дітей спати, як розповідав їм казки… Коли я хворіла на ковід, Коля повністю відгородив мене від дітей і займався ними сам. Ми багато подорожували, він показав нам світ. А тепер донечка, якій 8 років, каже дванадцятирічному братику Тимофію: ти щасливіший, бо прожив з татом довше. Я нічого не боялася з таким чоловіком, з ним я без сумніву зважилася на третю дитину. Коля так любив гуляти з нашим Семенчиком…Діти…як вони схожі на Колю. Його гени у них. І цим я живу, наче чекаю його з відрядження, довжиною у вічність.
________________________
Протягом років АТО/ООС два льотчики, два майори Дмитро КУЛИКОВ та Микола САВЧУК несли бойове чергування на оперативних аеродромах і залучалися до виконання бойових завдань. Хлопці вільно володіли українською мовою, вміли мріяти і жартувати, любили Старокостянтинів, відчайдушно прагнули неба, а на землі залишили усю свою любов…
Дмитро Куликов та Микола Савчук за час проходження служби у лавах Повітряних Сил ЗСУ, неодноразово були відзначені відзнаками Міністерства Оборони України.
За особисту мужність і самовіддані дії, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій Присязі, Указом Президента України №175/2022 26 березня 2022 року майор Куликов Дмитро Олександрович та майор Савчук Микола Володимирович відзначені державними нагородами України орденами "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Так, вже 222 дні ми починаємо наші ранки з хвилини мовчання в пам’ять про воїнів, які загинули внаслідок повномасштабного російського вторгнення. Внаслідок кривавих та нелюдських злочинів проти української нації. Напевне, не залишилось міста і села в Україні, де б не прощались із героями, котрі стали на захист рідної землі. Старокостянтинів втратив десятки Героїв, котрі назавжди залишаться в пам'яті вдячних земляків.
Але ми ніколи не звикнемо до таких новин і ніколи не забудемо і не пробачимо цих злочинів.
Пам'ять про Героїв житиме у наших серцях! Слава усім, хто віддав життя за Україну та її народ!
