— Чоловік попросив мене, аби я не казала дітям відразу, чого він прийшов до школи, – ділиться враженнями від зустрічі куратор 23 групи гімназії Галина Кравець, - просто покажіть цей малюнок дітям, може вони згадають, хто це намалював. Тоді усе й пояснимо.
Два роки тому учень її класу Назар Гавенко, разом з іншими хлопчаками та дівчатами четвертого класу Старокостянтинівської гімназії малював малюнок з побажанням для бійців АТО. Старокостянтинівські волонтери завезли дитячі малюнки військовослужбовцям, які в той час базувалися на полігоні в Рівненській області.
Учні 23 групи не раз писали листи на схід.
А через два роки до міста приїхав львів’янин Ігор Хома – військовослужбовець, якому дістався оберіг від хлопця. Йому 52 роки. Тепер працює головним механіком у Львівському центральному парку.
Ігор Хома (крайній справа) разом із колегами-військовослужбовцями в АТО. Луганщина.
Тиждень тому атовець ходив по школах Старокостянтинова, доки не знайшов малого художника, малюнок якого тримав біля серця увесь час, доки був на війні.
Такий дитячий малюнок потрапив до рук бійця.
— Два роки тому я був на полігоні в Рівненській області, – розповідає у телефонній розмові з журналістом Starkon.city Ігор Хома. - Волонтери приїхали з концертом, привезли з собою дитячі малюнки. Наші хлопці почали передивлятись і відбирати, кому який малюнок подобається. Я знайшов малюнок, де була дитяча райдуга і побажання миру та здоров’я.
Малюнок відразу припав мені до душі. Я його забрав собі, склав вчетверо і беріг на війні. Коли мені було зовсім погано, я розгортав папірець і ставало легше. Тоді
Повернувся до мирного життя і вирішив виконати задумане. Але під малюнком був лише підпис – від Назарія Гавенка, і місто, а номера школи не було…»
Веселка із малюнка Назара припала до душі воїну Ігорю Хомі.
— Мені зателефонувала колега з восьмої школи і каже, що до них прийшов чоловік, і він шукає хлопчика, – розповіла заступник директора з виховної роботи Старокостянтинівської гімназії Оксана Трубецька. — Назвала лише прізвище - Гавенко. І запитує, чи тут такий вчиться. Тому що він вже обійшов три школи, щоб знайти дитину. Я звичайно спитала, навіщо. Ну, всяке ж буває…
Через годину чоловік прийшов до гімназії. У військовій формі, з малюнком у червоних, обвітрених руках. Назвався - Хома Ігор Іванович, зі Львова. Пройшов два майдани, на війну пішов добровольцем. Служив у Луганській області в 14 бригаді. Рік перебував у АТО.
Малюнок Назара і до цього часу, вже вдома у Ігоря, висить на стіні разом з бойовим прапором
Всі діти спочатку мовчали, але врешті Назарову веселку впізнала його однокласниця і лише тоді хлопець тихо зізнався: так, то його малюнок.
Тоді вгамував емоції і почав розповідати про себе. Але сказав дуже небагато.
Я йому запропонувала поговорити з дітьми, розповісти більше. Але коли учні його питали, як у них там, на війні, в очах бійця з’явилися сльози. І ми більше не чіпали цю тему. Цікавий чоловік, але небагатослівний. Діти були вражені від зустрічі. Вони ж не надто задумуються, до кого потраплять їхні малюнки. А тут прийшла реальна людина, – пригадує Оксана Трубецька.
Доброволець подякував учням і сказав, що ті малюнки для бійців - найбільша дяка, яку можуть зробити діти.
— Два роки я носив з собою цей малюнок, - розповідає у телефонній розмові Ігор,
А ось що каже Назар:
— Я відразу нічого не зрозумів і, побачивши свій малюнок, розгубився. Був навіть здивований, що таке може бути. Я пам’ятаю, як малював в школі для бійців і сподівався, що цей малюнок зможе їм допомогти. А райдуга, бо вона схожа на щастя.
