«Майже нічого не купила, а 200 гривень вже немає». Таку фразу можна почути від знайомих дуже часто. Дійсно, а що сьогодні можна купити за 200 гривень? З цим простим питанням ми звернулися до старокостянтинівців.
Галина Яковчук,
57 років, домогосподарка
— Якби мені зараз дали 200 гривень, я б купила хліба і палку ковбаси. Зроблю бутерброд і наїмся. Можливо, відклала би ці гроші на газ, але їх все одно не вистачить. На балон газу потрібно 270 гривень. Я живу в селі Березневе, 17 кілометрів від міста. Маю власну пасіку, що дісталася мені від покійного чоловіка. Продаю мед, від того й живу. Раніше працювала на фермі. Корову чи інше господарство не тримаю, бо самій важко за усім доглядати. Зате маю два города. Ще діти грошима допомагають. У мене троє дітей і шестеро онуків.
Олександр Кисилейчук,
23 роки, військовослужбовець
— На 200 гривень купив би дружині квіти. Ми з Тетяною одружені уже рік і чотири місяці. Намагаюся хоч раз на місяць дарувати їй квіти. Я військовослужбовець, закінчив Харківський університет повітряних сил. Зарплатня у мене дев’ять тисяч гривень. Нам з дружиною вистачає, навіть відкладати вдається. Правда, небагато. Одне погано, що власного житла не маємо, квартиру знімаємо.
Сергій Ліснюк,
69 років, пенсіонер
— Якби мені дві тисячі дали, було б про що поговорити. А так... 200 гривень віддав би дружині, хай вона думає, що з ними робити. У нас усе купляє дружина, а у мене все є. Знаю, що вона сьогодні прийде додому і купить мандарини й апельсини. Що ще потрібно, не знаю.
Пенсія у мене не велика — 1800 гривень, у дружини — 1700. У нас своє господарство, город, тримаємо кури, качки. Щороку робимо консервацію, збираємо та заготовляємо городину. Син з сім’єю живуть в Києві. А нам з дружиною грошей вистачає. Тільки поїхати кудись відпочити з такими грошима не можна, а так нормально.
Ростислав Наскалов,
12 років, шестикласник
— Купив би солодощів і щось смачненьке поїсти. А ще молочний коктейль, кока колу чи пепсі. На двісті гривень можна сходити в кафе. Мені мама дає кишенькових гривень — 15-20. На них я зазвичай обідаю в школі. А коли на вулиці зустрічаю бабусю, вона мені теж може дати гривень 10-20. Я рідко сам ходжу по магазинах, а якщо іду, то не купляю нічого дорогого. Найдорожче, що мені купували, це, мабуть, одяг і телефони. Коли виросту, мрію купити будинок і стати лікарем. Думаю, зарплатня у лікарів три-чотири тисячі гривень в місяць.
Олександра Боровик,
31 рік, юрист
— На двісті гривень накупляла би канцтоварів. Я люблю речі потрібні та зручні для роботи. Це різні блокноти, ручки, органайзери. На двісті гривень ще можна купити щось невеличке з посуду, сувенірне і таке інше. Я не схильна розповідати про свою зарплату, проте мені грошей вистачає. Я не заміжня, живу окремо, тож усе зароблене витрачаю на себе. А ще люблю подорожувати.
