У 2022 році про Україну дізнався світ. Шкода, що ціна тому надто висока. Зруйновані долі, будівлі, міста, загиблі люди. Проте, наша держава почала розкриватись з різних сторін. Разом з війною у світі заговорили про українську історію, культуру, мистецтво.
Ба більше – у цьому році для самих українців українське відкрилося по-новому. Чим запам’ятався українцям 2022, що нового вони дізналися про свою Україну. Про це Starkon.city розпитав у жителів нашого міста.
- Мені напевно пощастило бути "споживачем" української культури і до війни, але приємно відзначити, що моє оточення стало для себе відкривати раніше вподобаних мною «Vivienne Mort», "Один в каное", «Фіолет» тощо. Твори Жадана стали зрозумілішими для багатьох.
Хоча є і нове для мене. В березні люто хотілося читати суто українські твори і тоді руки дійшли до "Тигроловів" Івана Багряного, де кожна сторінка просякнута любов'ю до рідної землі та жагою до свободи.
Також помічаю, що моїм маленьким вихованцям та рідним стало близьким все українське, в силу їхнього розуміння. Наприклад, коли дошкільнята бачать поєднання синього та жовтого кольорів, то вигукують: "О! Україна!", "О, це НАШ прапор!". Коли бачать калину, то кажуть, що вона українська. А як вони заповзято співають "Ой, у лузі червона калина"! Хіба хтось міг подумати, що Гімн січових стрільців, майже сторічної давнини, будуть співати від малого до великого.
Тому, дійсно, завдяки війні ми перевідкрили багато українського і головне, закрили багато російського.
- Мабуть, для мене відкриттям стала історія Буковини. В середині 18 століття баварці мріяли потрапити в Буковину та долали довгий і важкий шлях, щоб туди добратися. Землі Буковини манили німців як поклади золота. Тисячі німців покинули рідну землю, щоб не покладаючи рук працювати в Україні. Правда тоді це була територія Австро-Угорщини, а зараз же - Чернівеччина та Галичин). Той край німці вважали раєм на землі з багатою природою, лояльним ставленням до різних віросповідань та відсутністю жорстких законів спадкового права. Переселенців влада позбавляла від рекрутчини, податків, панщини, надавала матеріальну допомогу та головне - землю.
Завдяки Марії Матіос і її роману "Букова земля", який я взяла до рук саме у рік війни, маю превелике задоволення відкривати Україну ще й з такого боку.
- Я не знаю, на що мені відкрив очі 2022 рік. Багато чого я давно перечитала і для мене це не було новиною чи несподіванкою. Навіть те, що почалася війна. Я знала, що рано чи пізно ця нечисть прийде ще і ще убивати нас.
Що стосується музичної культури, я постійно читала і слухала різну музику, різні стилі в музиці різних епох. І сучасних також. Але нове таки є! Мені приємно, що люди почали цікавитися історією української музичної культури. Я це спостерігаю по дописах у ФБ. Шкода, що раніше не цікавилися люди українською музикою, і на тлі цього не звання заслужених і народних отримували ті співаки і співачки, які виконували російську попсу. Не знаю, як вони зараз мають повертати свою популярність. Але «шльопки» і багато іншого сміття не будуть слухати. Мені хотілося би в це вірити.
Зараз з‘являються нові імена в музиці. Молоді, талановиті і ті, які щиро люблять Україну. А також композитори і музиканти старшого покоління, але ті, які були « не формат». Просто потрібно цікавитися станом нашої культури, станом розвитку класичної музики, її новими формами, стилями.
Перечитати літературу наших шістдесятників , дисидентів. Адже, якби тоді всі їх підтримали, то може б і не було цієї страшної кривавої війни. Не зрозуміли ми тоді їх. Потрібно вчитися пишатися своєю державою!
Нам усім потрібно більше цікавитися нашою без сумніву славною історією. Вона у нас фантастично багата. І ось нарешті ми всі це розуміємо.
