Це був 2015рік. Саме тоді 19-річний старокостянтинівець Ярослав Козачук вирішив добровольцем йти на війну. Дізнався про навчальний центр Правого Сектору, пройшов вишкіл у НЦ «Десна». 

Спочатку з волонтерами у місті збирав допомогу для 7-го батальйону ДУК ПС. Передавали бійцям харчі та речі, організовували зустрічі та благодійні концерти. Але щоразу збирати речі ставало важче. Люди почали звикати до війни. А він не зміг.

За плечима Ярослава вже був Майдан.

Спершу хлопець поїхав туди з цікавості, не відчуваючи в собі якогось патріотичного запалу. А коли опинився у вирі подій, став іншим. 

— Ми усі — і молоді, і старші — були об’єднані однією ідеєю — змінити країну. 
Вона несла нас під кийки та кулі.

На Майдані Ярослав отримав травму голови, забої тіла. 

— Я й не думав, що маю настільки міцну голову. Від гумових кийок беркутівців на ній розлетівся шолом від мотоцикла, а голова вціліла, — розповідає Ярослав.

Хлопцю довелося лікуватися у шпиталі СБУ. А далі він повернувся до Старокостянтинова, та у мирному житті адаптуватися не зумів.

— Подумав: краще піду воювати, там від мене буде більше толку.

Ярослав пройшов 9 ротацій у АТО. Загалом більше року був на передовій. Про цей період свого життя він згадує неохоче. Каже, траплялося, їжі не було зовсім. 

— Якось нам завезли хліб, а на нього випадково вилилося дизельне паливо. Коли у нас не залишилося їжі, ми згадали про той хліб. Це були сухарі з присмаком солярки. Їсиш і гикаєш. Але то не страшно. Страшно, коли втрачаєш побратимів.

Він воював під Волновахою, Авдіївкою, на Маріупольському та Донецькому напрямку.

Під Маріуполем воїн з позивним Багнет побачив море.

 А вдома чекали рідні. 

— Спочатку мама не знала, що я на війні, але потім довелося зізнатися. То для неї був шок.

Він освоїв зброю, відчув на собі грім градів та неприязнь так званих «ополченців», був штурмовиком, кулеметником, навіть парамедиком. 

— Довелося робити перев’язку бійцю, якому осколком відірвало пальці, — згадує Ярослав.   

Додому, до мирного життя, доброволець повернувся у 2017 році. За професією він токар, але сьогодні знайшов себе у громадській справі — заснував у Старокостянтинові осередок скаутської організації України Пласт.

Уже провів кілька квестів для дітей, набрав гурток пластунів, та упевнений — це лише початок. Попереду — табори, тренінги, спортивні змагання, скаутські вишколи, майстер-класи.

Але війна все ще бентежить душу молодого чоловіка.

— Гібридна війна потребує гібридних рішень. Сурми заграють — і я знову буду на сході. Позаяк знаю — переможемо, - каже доброволець.

Фото з особистого архіву Ярослава Козачука

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися