Повномасштабна війна росії проти України розділила наше життя на "до" і "після". Трансформації й переосмислення відбулися всюди, і, звичайно,торкнулися української освіти. Серед шкільних уроків став особливим "Захист України". І не лише тому, що після початку війни суттєво оновили зміст його програми.
Найперше зміни відбулися у запитах самих учнів. Тепер вони більше вмотивовані на військово-патріотичне виховання і хочуть отримати практичні знання - наприклад, про мінну небезпеку, першу домедичну допомогу, тактичну підготовку, види озброєння.
Журналісти Starkon.city запросили до розмови Інну Вікторівну Севернюк - учительку "Захисту України" Старокостянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8.
Елементи тактичної підготовки учні показували на заходах до Дня захистника України
Інна - єдина жінка у Старокостянтинові та громаді, яка читає предмет захист України. Зазвичай проведення цих уроків - справа чоловіча. Відтак учительці вдалося обійти багатьох суперників чоловічої статі на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу "Учитель року - 2023", де Інна Севернюк стала третьою у номінації "Захист України" серед 11 учителів Хмельниччини, які взяли участь в змаганні.
Все почалося із "Джури"
За освітою Інна - психолог. У восьмій школі працює уже 16 років, а учителем захисту України - 5.
До викладання цього "чоловічого" предмету тендітна жінка прийшла не одразу. У 2011 році Інна долучилася до шкільної команди "Шахівські сердюки", яка щороку брали участь у військово-патріотичній грі "Джура".
"Ми кожного року ставали кращими на Хмельниччині. Це завжди були призові місця. Двічі вигравали обласну "Джуру", брали участь у всеукраїнських змаганнях, увійшли до сімки кращих команд в Україні. У підготовці команди потрібно було долучатися до всього: організації таборування, тренувань, забезпечення дітей харчуванням та формою. А згодом постало питання підготовки дітей до конкурсу "Рятівник". Я вирішила опанувати цю справу, звернулася до парамедиків, пройшла спеціальні навчання, і у нас все вийшло!", - розповідає учителька.
Учні опановують основи саперської підготовки
Поки йдемо з Інною Вікторівною шкільними коридорами до її кабінету, учительку постійно спиняють діти. Стрункі юнаки, на дві голови вищі своєї наставниці, намагаються швидко вирішити свої питання - у когось немає військової фор-ми для навчально-тренувальних занять, хтось консультується на рахунок вступу до вищого учбового військового закладу. Інна посміхається і просить хлопців не хвилюватися: мовляв, усе зробимо, знайдемо, вирішимо.
Хлопці мріють вступити до військових вузів
Змагання до Дня ЗСУ - збірка і розбірка АК- 74
"А багато у школі таких, випускників, які збираються вступати до військових вузів?" - запитуємо в учительки.
"Однозначно більше, ніж до війни. Є хлопці, які після 8-9 класів йдуть до ліцею з посиленою фізичною підготовкою. Традиційно наші випускники вступають до Харківського університету Повітряних сил імені Кожедуба, але цьогоріч є й ті, хто хоче навчатися у військових вузах сухопутних військ ЗСУ. Зазвичай всі вони діти із сімей військовослужбовців. Проте сьогодні мало не у кожного в домі присутня… війна. В когось воює батько, в когось брат, дядько, а хтось уже втратив на війні рідну людину… Знаєте, діти від початку війни дуже змінилися, як і ми самі, - відповідає Інна і згадує, як усе почалося:
"Я живу у районі Нового міста. Ту ніч, мабуть, ніколи не забуду. Спочатку здивувалася собачому виттю та гавкоту. Тварини здійняли такий галас! Вийшла на вулицю і почала літаки у небі. Не один і не два… А що далі? Палаючий аеродром, перші новини про війну по ТВ, хвилювання, паніка батьків у чаті мого 9-А, де я класний керівник. Довелося телефонувати, заспокоювати мам, підтримувати дітей, разом вирішувати якісь питання.
І потяглося наше онлайн-навчання. Програми ніхто не відміняв, але життєво необхідними стали наші розмови про повітряну тривогу, ракетну небезпеку, зброю і тому подібне".
З'явилося таке поняття - романтизм війни
Під час заходу до Дня Героїв Небесної Сотні
Після тривалої "дистанційки" до школи її учні повернулися іншими. Перше, що помітила учителька - звуки рингтонів з українськими мелодіями на телефонах. Геть в усіх, хоча раніше діти слухали багато російського музичного контенту. Вони подорослішали, змінили бачення історії подій російсько-української війни, стали вмотивованими.
"Зараз їх цікавить все - військова підготовка, зброя, літаки, вони щиро співають гімн, тримають стрій і долучаються до підтримки воїнів. Ми відвідуємо поранених військовослужбовців у шпиталі і збираємо допомогу. З'явився так званий романтизм війни, бажання захищати рідну землю. Але разом з тим діти стали дуже ранимі. Ні, між собою вони наче так само сміються і бешкетують, але батьки все частіше звертаються до мене як до психолога, розповідаючи про психічні травми - у когось почалися проблеми зі сном, у когось підвищився рівень тривожності. Стрес дається взнаки. І якщо на почату війни ми усі якось акумулювали свої сили і збирали себе до окупи, то тепер наче розклеїлися. Хоча напевне знаємо - Перемога буде, але тепер ми починаємо втомлюватися від питання "коли" та болю від втрат.
Учні 8 школи вшановують Героїв
Розповідаючи про свої уроки, Інна Севернюк каже: предмет "Захист України" під час війни не став у школі уроком номер один. Зрозуміло, потрібно успішно скласти МНТ, де базові дисципліни. Проте наразі предмет важливий для того, щоб отримати перші знання з військової підготовки та домедичної допомоги.
Хлопцям хочеться потримати автомат у руках!
Учителька розповідає, як днями під час навчально-тренувальних зборів її учні побували у райвідділі поліції, у частині ДСНС.
"Їм показали все, діти вчилися поводитися зі зброєю, одягали бронежилет і отримали відповіді на безліч свої запитань - про службу, нормативи, мінну небезпеку, поведінку у разі надзвичайної ситуації. Я ж розумію, як то важливо дітям отримати практику, як втомилися вони від відео-уроків та навчальних роликів, як хлопці просто кажучи хочуть потримати автомата у руках!- із захопленням розповідає учителька.
А ще Інна пригадує, як перед самою війною вона зі своїм 9-А збиралися до Хмельницького. Там відкрили цукерню і вони вирішили навчитися робити карамель.
"Діти так захопилися організацією тієї поїздки. Але будемо вважати, що найкращі наші спільні подорожі ще попереду. А ще я дуже сумую за "Джурою". Ні, звичайно, ми продовжуємо брати участь, і досить успішно, в різних конкурсах. Вже у цьому році взяли участь у обласному огляді-фестивалі "Ватра", де у старшій віковій категорії за відеосюжет "Воїни неба" взяли 1 місце. Але уявіть, що таке "Джура" без онлайнів! Це великі комплексні збори, коли ти живеш з дітьми в наметах, спілкуєшся з ним, разом йдеш до мети і перемагаєш. Це так мотивує!"
До речі, дехто із вчорашніх її бешкетників - "джурівців", закінчивши вузи, стали військовослужбовцями.
"Хвилююся, коли вони приходять до школи. Не покидає думка, як хочеться обійняти, закрити і захистити кожного з них - моїх рідних дорослих учнів", - каже Інна.
