Ірина Крупка уже вісім років професійно займається пошиттям одягу. Хоча за професією вона вчитель української мови та літератури, володіє польською та французькою. А у школі пропрацювала лише півроку, згодом пішла у декрет. Коли сиділа вдома, зрозуміла: до професії, отриманої в Острозькій Академії, уже не повернеться.
— Скільки себе пам’ятаю, то в руках були ножниці та голка, — каже Ірина Крупка.
Шити Ірині подобалося з дитинства, хоча мріяла таки про професію вчителя. У школі чекала уроки праці, на яких можна було дати волю фантазії. Згодом були заняття у гуртку шиття, шкільний комбінат.
Перший виріб - у п'ять років
В п’ять років дівчинка відрізала шматок килима та штори, аби змайструвати щось для улюбленої ляльки. Потім до рук потрапила мамина спідниця. А сьогодні її подвиги повторює старша донька Каріна.
Все почалося з бабусиної книжки крою та шиття. Книга ще 50 років видавництва стала у прямому сенсі слова настільною для Іри. Бабуся Валя, котру дівчина навіть не знала, теж свого часу шила. Жінка не мала відповідної освіти. Жила у селі, тож люди приходили просили щось підшити, перешити, а згодом і пошити. Не один раз Іра прочитала ту книгу. Завдяки їй навчилася кроїти — найважчий етап у процесі шиття. Сьогодні має лекала на різні вироби: спідниці, плаття, пальто, блузи та інше.
А потім було весільне плаття старшої сестри. Вона не пошкодувала і віддала Ірі, мовляв, роби, що хочеш.
— Я пошила собі атласний корсет та спідницю. Знаєте, своє ніколи б не віддала, щоб над ним так познущалися.
Тепер у Ірини є тканини для найвибагливіших клієнток
Можливості Іри помітили подруги, тож і почали звертатися з проханням пошити спідничку, сарафан, сукню.
Спрацювало сарафанне радіо
— Першою клієнткою була Олена, знайома подруги. Я вперше шила сукню з білого атласу. Усе обговорили, купили тканину, але я не врахувала, що атлас дещо просвічуватиметься. Довелося робити підкладку. Вона була за мій рахунок, бо клієнтці було незручно сказати про гроші. Заробила я тоді близько 40 гривень, але ж заробила і досвід отримала, — каже Іра.
Це ж одяг для особливого дня у житті кожної дівчини. Таку сукню потрібно шити лише з добрими думками, позитивним настроєм.
На сьогодні Іра пошила більше 10 суконь. Люді, Наталі, Валерії, Олі... (перераховує своїх клієнток дівчина). Було й таке, що довелось весільну сукню шити за 4 дні до весілля. Дівчина ніяк не могла визначитись чи то купувати її, чи шити.
— Можна встигнути все, аби було бажання, — запевняє Іра.
Часто замовляють речі з вишивкою
Серед весільних клієнток і менша сестра Ірини. На ринку у Хмельницькому вона переміряла чимало суконь, а тоді визначилась з моделлю. Аби двічі не їхати, відразу намалювали модель, порахували скільки і якої тканини потрібно і купили. Сукня обійшлася в рази дешевше, аніж на ринку. А весільну фату сестричка отримала лише у день весілля. Ну, як для своїх!
Дівчина каже, що у роботі їй допомагає інтуїція.
Вона не може пояснити з точки зору теорії шиття, чому робить так, а не інакше, але точно знає, що це правильно. Пояснити допомагає сестра, котра має дизайнерську освіту. Її конспекти теж стають у нагоді.
Хто замовляє одяг у Ірини
Про своїх клієнток Іра розповідає багато. Більшість з них уже стали її подругами, адже замовляють речі впродовж 3-5 років.
— Старокостянтинівські жінки, модниці ще ті, — каже Ірина. Кожна хоче додати свою родзинку у речі, які замовляє. Ніколи не буває так, що приходить клієнтка і каже: ти шила сукню для моєї подруги — я хочу таку саму. Всі хочуть щось особливе, не таке, як у всіх.
Зазвичай клієнтки приходять до Іри уже з готовою картинкою того, що хочуть шити. В процесі, звичайно, щось змінюють, доповнюють. Часом дівчині доводиться переконувати, що модель не підійде. В основному прислухаються, але буває й таке що переконати не вдається. А є й такі, що приходять і взагалі не знають чого хочуть. Ось тоді і є політ для дизайнерської фантазії.
Іра має облаштоване місце для прийому клієнток
— Найчастіше замовляють сукні прямого крою, сукні-футляр, їх шию майже з закрити очима. Немає певно такого тижня, щоб хтось не прийшов і не замовив таку сукню. Маленька чорна сукня має бути у кожної жінки. Її вартість в середньому складає 400-500 гривень.
Середній вік клієнток, бо з чоловіками Ірина не працює, 20-30 років. Хоча бувають і винятки. Наразі Іра шиє набір піжам на всю родину: чоловіку, дружині та дитині. На Новий рік своєму чоловіку власноруч пошила світшот.
Наразі Іра навчилася шити і на відстані. Звичайно, з дітьми проблем немає. А от з дорослими складніше. Лише кілька днів тому відіслала сукню дівчині із зовсім нестандартною фігурою, талія — 60, бедра — 90, а от розмір грудей шостий. Хвилювалася, але вже отримала відеозвіт — сукня лягла ідеально, клієнтка задоволена.
За кілька місяців випуск, проте усі місця для пошиття випускних суконь у Іри давно зайняті. Дівчата думають про це ще за рік.
— Цьогоріч дівчата замовляли багато суконь темних кольорів — з відтінками баклажану, гранату. Червоних випускних суконь у замовленні немає, виходить з моди синій, — розповідає наша дизайнерка. Не цураються дівчата пастельних тонів: залишаються в моді персик, пудра, блакитний, сірий. А взагалі цьогоріч в тренді фіолетовий та жовтий.
Каже, що дешевше буде приїхати кілька разів на примірку, аніж пошити чи купити у столиці. Є постійні клієнтки у Хмельницькому, Рівному.
— Найбільше люблю шити випускні сукні, весільні, в яких багато ручної роботи, над якими треба посидіти не одну ніч. Обожнюю мілку роботу. Ввечері, коли всі вдома сплять, сідаю розшивати бісером, пайєтками, стеклярусом, стразами. Вночі ніхто не прийде на примірку, не подзвонить, щоб поговорити. А поспати мені вистачає 3-4 години, — ділиться з нами дівчина.
— Буває, що й ніч не спиш. Маю постійну клієнтку, яка навчається у Києві і приїжджає лише на вихідні. Речі для неї шиємо за одну ніч: сукні, костюми. Спідниця-олівець, то взагалі 2-3 години тай готова, але це в екстремальних випадках.
Любить Іра шити діткам: сукні, светрики, штанці.
Ось бабуся замовила 6 спідничок-пачок для онучок. Іра жартує: це уже не індивідуальна робота, а маспошив.
— На себе, як завжди, часу не вистачає. Покроїти встигаю, а от дошити в сезон не завжди виходить, от і відкладається робота до наступного року. А от доньці шию і багато. Шкільна форма на ринку дуже дорога, а якість не завжди відповідає ціні. Якщо пошити самому, то разів у 5 дешевше виходить. Тай донька звикла вже до постійного оновлення гардеробу. Коли пішла у перший клас 2 тижні ходила щодня у різних платтях. Таке, як у всіх, вже не хоче одягати. Просить щось оригінальне, — розповідає Іра.
Доньки просять у мами щось особливе
Нещодавно Іра пошила колекцію купальників на конкурс «Міс Старокостянтинів». Почала шити білизну. Це нові етапи у її роботі. Мріє про колекцію дитячого одягу. А ще зайнялась замовленням тканин. Каже набагато вигідніше купувати оптом і для клієнток дешевше виріб обійдеться.
Планує проводити майстер-класи
— Мрії мають властивість збуватися. Я точно це знаю. Колись мріяла про вишивальну машинку, сьогодні вона у мене є. А зараз хочу організувати майстер-клас для наших жінок. Курси у місті є, а от майстер-клас. Це буде одноденний курс, на який людина приходить з власною тканиною, цілий день працює, ввечері забирає готову річ.
Подарунок чоловіка - електричний ніж
Найбільше вірять у Ірину та її талант батьки, підтримують у прагненні вдосконалюватись чоловік, доньки Каріна та Аліса. Чоловік нещодавно подарував електричний ніж, який став справжнім сюрпризом для Іри. Коли потрібно, допомагає по господарству.
Хоча не завжди поділяв її пристрасть до шиття. А доньки першими спішать зібрати їжачка із булавок. Старша уже зайнялась пошиттям одягу для ляльок, уважна запам’ятовує мамині поради та приступає до роботи.
Більше можна побачити тут
