Щодня близько п’ятнадцяти старокостянтинівчанок поспішають до гарнізонного Будинку офіцерів, аби виконати свій обов’язок. Тут небайдужі жінки створили своєрідну волонтерську локацію, де плетуть сітки на потребу ЗСУ.
Серед них – дружини та мами військовослужбовців, чиї сини та чоловіки зараз боронять нашу Батьківщину від ворога, переселенці та інші небайдужі. Ті, хто на собі відчув усі тяготи та жах війни, у кожної з них своя лінія фронту, яка дозволяє знаходити своє місце у боротьбі з ворогом та бути потрібним тут і зараз, аби наближати нашу перемогу.
Роботу штабу координує волонтерка «зі стажем», член правління Громадської організації учасників АТО м.Старокостянтинова» Світлана Зімченко.
У волонтерській справі Світлана ще від 2015 року. Вже 9 рік поспіль вона допомагає захисникам чим може – плете сітки, збирає допомогу та згуртовує навколо себе інших, тих, хто горить серцем за наших мужніх бійців.
До ГБО, в загальному, тепер приходить більше двох десятків людей. Одні – перед роботою, інші – після, а хтось забігає плести сітки в обідню перерву. Кожні руки тут вкрай потрібні, адже замовлень на маскування з фронту надто багато.
Маскувальних сіток багато не буває.
Вже більше року волонтерки плетуть маскувальні сітки щодня. Плетення сіток розпочав Степан Капустинський ще у 2014 році, настоятель Храму Святої Трійці Православної Церкви України і плели їх у церкві. Саме там волонтерки випробовували різні техніки та способи, «набивали руку» та вдосконалювалися. Згодом працювали у волонтерському центрі «Княжого скарбу», потім - у приміщення КП «Міськсвітло», а з лютого 2022, завдячуючи Міністерству оборони та начальнику гарнізонного Будинку офіцерів Олександру Петруку, зручно прилаштувалися у приміщенні ГБО.
Майстрині мають налаштований каркас, закріплюють основу, а вже через кілька хвилин на ній з’вляються перші сантиметри маскувальної сітки. За годину вправні руки виплітають 1,5-2 метри захисного полотнища. Невтомно працюють по декілька годин безперестанку, хто сидячи, а хто стоячи.
Дбайливими руками старокостянтинівських волонтерок з початку 2023 року сплетено 6,5 тисяч квадратних метрів сітки.
Лариса Кравченко приходить сюди щодня, в обідню перерву. Це її щоденний ритуал. Каже: за плетінням сітки відпочиває.
А маленька Даринка Дерейчук прийшла сюди вперше. Дуже хотілось спробувати допомагати військовим, та боялась, що не впорається. Але усе вийшло, і ще одні маленькі рученята заходились наближати перемогу.
Замовлень стало врази більше
У руках пані Світлани Івонько матеріали для плетіння маскувальних сіток, з'єднуються між собою за секунди. У волонтерський штаб жінка приходить майже щодня, вже багато місяців.
- Замовлень у нас дуже багато, - розповідає координатор штабу Світлана Зімченко - До нас звертаються і батьки військовослужбовців, і самі бійці, і ті, які лікуються в шпиталі. З початком повномасштабного вторгнення замовлення на сітки збільшилось в рази, і потреба у людях збільшилась. Окрім сіток ми ще плетемо «кікімори», чугайстери, костюми снайпера.
Маскувальна сітка чи костюм мають бути легкими, легко скручуватись, щоб їх можна було швидко транспортувати і встановлювати, а ще – не намокати, не вбирати воду та бути непомітною. Тож працюємо зі спанбондом, ретельно підбираємо потрібні кольори та намагаємось все зробити якісно.
При цьому ми завжди радимось з військовими, а ті, у свою чергу, підказують нам як що правильно зробити. Ми дуже стараємось їм догодити, аби подарувати хоч маленьку краплинку турботи, допомоги та підтримки.
Каріна Карзаєва тут теж «старожилка», бо в штабі щодня з початку повномасштабного вторгнення. Вона плете не лише сітки, Каріна – спеціаліст вищого класу, адже вміє створювати костюми для снайперів та «кікімори». Над «кікіморами» працює разом з Ларисою Серовою, Світланою Івонько та Світланою Романченко.
А хлопцям на передовій набагато важче!
Каріна розповіла: бувало, разом з подругою плели сітки по вісім годин, було й справді важко, боліли спини, та дівчата підбадьорювали одна одну, мовляв, з кожною ниточкою вплітають любов до хлопців, а їм набагато важче! А ще Каріна каже, що тут, серед своїх, їй найлегше заспокоїтись, бо з нею - команда однодумців, з якими робить спільну справу задля перемоги.
- В країні війна і потрібні руки. Я не можу бути на передовій, але можу плести сітки. Це мізер у порівнянні із тим, що роблять на війні наші хлопці й дівчата! – каже жінка.
Лариса Сєрова чи не щодня плете маскувальні сітки різного кольору, аби наші військові залишалися непоміченими. Вона приїхала до Старокостянтинова разом з чоловіком – військовослужбовцем і одразу заходилася шукати справу, аби бути корисною. Спочатку плела «кікімори» самостійно. Вже уміла це робити, бо волонтерила й у рідному Миколаєві. Потім – доєдналась до волонтерок у кінотеатрі, і ось уже рік як знайшла близьких по духу тут, у ГБО.
Наразі до плетіння сіток приєдналися села Красносілка, Россолівці та Огіївці. Люди самоорганізовуються, налагоджують зв’язки з іншими волонтерами, домовляються про постачання матеріалів. Десь під плетіння сіток облаштовують приміщення у школах чи будинках культури, а десь плетуть на власних подвір’ях. А Наталя Купченко зорганізувала плетіння у власному будинку, доєднавши до себе сусідів та однодумців.
Волонтерський рух у ГБО
Та, як то кажуть, не сітками єдиними. У ГБО розвинувся дуже активний волонтерський рух – місцеві та мешканці інших країн допомагають нашим захисникам усіма можливими способами: збирають продукти та кошти, донатять самостійно, надсилають посилки, закупляють тканини.
- Валерій Чайка, Валерій Гапон, Олександр Івонько плетуть основи для сіток та приносять дівчатам, - розповідає координатор центру Світлана Зімченко. - І ще є чоловік, який ніколи не називає себе. Зробив основу, приніс, залишив та пішов. Родина Драчук та Оксана Каленик закупляли рулони тканин. Лідія Шутюк надсилає посилки з Італії зі смаколиками та речами для наших військових. Марина Лаврічев, разом з друзями з Америки, допомагає з тактичною медициною: аптечки, турнікети, оклюзійні пов’язки. Саймон, волонтер корпусу миру, який приїздив у Старокостянтинів, та його родина з Америки допомогають тактичною медициною. Не залишаються осторонь і мешканці міста, їхня підтримка теж відчутна. Просто приходять і залишають кошти, які ми використовуємо на тканини або на потреби військових, - розповідає Світлана Зімченко.
За 16 місяців повномасштабної війни волонтери сплели понад 15 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток для різних бригад Збройних Сил України. Нині потреба у них величезна. Тож волонтери запрошують приєднатися до команди, щоб допомогти захисникам зберегти життя та техніку.
НАША СИЛА В ЄДНОСТІ!
НАБЛИЖАЄМО ПЕРЕМОГУ РАЗОМ!
Публікація та відео підготовлені за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Starkon.city і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу».
