Історики стверджують, що початок існування міста відноситься до кінця ХІІ століття. Але найбільше про Старокостянтинів нам відомо починаючи з другої половини ХVІ століття, коли історія його тісно пов’язана з родиною князів Острозьких.
Ми відслідкували, як змінювалися кількість і склад населення Старокостянтинова від шістнадцятого до двадцятого століття. У нагоді стають: історичний очерк Н.І.Теодоровича та Н.І.Зуць "Описание города Староконстантинова от начала основания до наших дней". Інформації тут не зовсім достатньо, тому пошукали в онлайн бібліотеках та за допомогою звичайної пошукової системи.
В ньому поселялись селяни, ремісники, купці, шляхта. У 1570 році податок платили 188 міських дворів, які користувалися землею, і 136 «халуп убогих». Тут налічувалося 70 ремісників і 14 підмайстрів.
В центрі міста були місця для базарів, туди вели головні вулиці від трьох воріт. На базарній площі в 1603 році стояло 12 кам’яних крамниць і 31 «плац» торговців. Торговельні зв’язки простягались далеко за межі міста. Тому й вулиці називалися Львівська, Меджибізька, Деружня.
В ті часи міста часто спустошувались пожежами, через це у 1605році, наприклад, в місті нарахували трошки більше 100 будинків.
Згідно інвентаря «подільських» володінь Януша Острозького, складеного у 1615 році, в Костянтинові тоді мешкало близько 706 родин, це приблизно 4942 особи.
В подальші роки місто страждає через нашестя татар. Не зустрічаючи на своєму шляху ніякого супротиву, татари спустошували, палили та знищували міста і села, вбивали людей та забирали в Крим.
Вже в 1629 році приблизна кількість мешканців міста — 4116 осіб. У подимному реєстрі значиться 588 димів. Серед 114 міст Волинського воєводства Костянтинів займав дев’яте місце за кількістю димів.
В 1636 році тут нараховувалось 845 будинків, 4 церкви та шпиталь для бідних. У Костянтинові було 22 заможних міщан, які мали по 2-3 хутори.
Загинуло багато його жителів, особливо постраждали євреї.
В 1684 році татари спалили місто так, що в ньому залишилось всього 5 будинків. В подальші роки місто продовжує страждати від нашесть кримчан. А ще — від пожеж, бо всі будинки того часу мали солом’яні дахи.
На підставі «Інвентарю» 1728 року в місті нараховувалось 81 єврейський будинок, 188 — християнських, 20 — замкових козаків та 7 будинків козаків реєстрових. Будинки були дерев’яні з землями для рослинництва та скотарства.
В 1754 році в місті та передмісті вже нараховувалось близько 300 християнських будинків, єврейських — 250, 20 дворів мала шляхта, 40 будинків — татари.
У 1775 році в місті було 680 будинків, а татарських −21.
З 1800 −1840 років містом володіла княгиня Ржевуська, котра заохочувала притік населення, звільняючи від податків тих, хто будувався. В місті з’являється опалення та освітлення, працюють заводи й фабрики.
В 1841році будинків в місті — 2598, а населення — 10 939.
У 1846році кількість населення збільшується, але не набагато.
1858 році повітове місто Волинської губернії має населення до 15 тисяч осіб.
У 1884 році основне заняття — торгівля. Лавок в місті — 281, з них дерев’яних 103 та 178 камяних.
Через 10 років збільшується до 17611 чоловік.
Гортаючи історичні матеріали, натрапили на «Первую Всеобщую Перепись населения Российськой империи 1897 года», за якою у місті проживало 16 377 людей, а в «уезде» — 177 512.
У 1905 році населення зростає і становить 25082 чоловік, з них майстрових — 619, робітників — 325 та учнів −155.
Війна застала Старокостянтинів з перших днів. В 1942 році у місцевій газеті оприлюднений перепис населення. Тут зазначено, що в районі проживає 51707 чоловік. Найбільше українців — 45882, поляків — 1811, а ще росіяни, чехи, татари, німці, молдавани.
За останні роки населення міста змінювалося так:
