Старший лейтенант Андрій Кущик отримав високу нагороду - орден Богдана Хмельницького III ступеня «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету». Указ про це підписав Президент України.
Про одну з вдалих бойових операцій ротного розповідає спеціальний кореспондент газети «Народна Армія», підполковник Сергій Жмурко, який добре знає хлопця:
— На спостережному пункті боєць в тепловізор помітив ворожу групу, що намагалась проникнути в тил підрозділу. І час, і ділянка місцевості — все говорило про те, що операція ретельно готувалась, і явно не «шахтарями». А місцевість неподалік села Новотошківське на Луганщині складна, з пагорбами і ярами. Ось через один з таких ярів у темряві і намагалась проскочити сепаратисти. Але ворога зупинили наші кулеметні черги, а згодом для «профілактики» ще й вдарили з гранатомету.
Втрат з боку українських військових у цьому бою не було.
Андрій навчався в Старокостянтинівськостянтинівському ліцеї імені Михайла Рудяка, постійно займався спортом, неодноразово був переможцем обласних змагань з волейболу. Згодом закінчив Львівську військову академію Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
Андрію 22 роки, а на війні він уже майже два роки
Після випуску офіцер потрапив до однієї з новостворених бригад та був призначений командиром взводу. А вже через кілька місяців Андрія Кущика призначають командувати мотопіхотною ротою. Позиції його підрозділу знаходились неподалік окупованої Ясинуватої.
— Непрості часи були тоді для Андрія та його бійців. Він вчився воювати сам та навчав своїх солдат. Тоді рота понесла і перші втрати, — розповідає про Андрія Сергій Жмурко.
А згодом ротація, і вже з липня минулого року старший лейтенант Андрій Кущик зі своєю третьою ротою зайняв позиції та обороняє Луганщину.
— Андрій — один з кращих командирів підрозділів бригади, — розповідає про військовослужбовця підполковник Олег Попов.
— Коли ми зустрічалися з Андрієм вдруге за роки війни, — каже Сергій Жмурко, — він неохоче розповідав про своє фронтове життя. Мовляв, на Луганщині все відносно спокійно. Але ж про який спокій мова?
Андрій повернеться додому лише через півроку.
