Старокостянтинівський дует «Арка» - молоді, впевнені в собі, талановиті і креативні. Їхні виступи вражають щирістю та чистими голосами. А ще вони вправні волонтери, бо всі зароблені під час виступів кошти віддають на потреби військовим.
З молодими вокалістами журналісти Starkon.city зустрілися після їхнього великого благодійного концерту.
Знайомтесь: музиканти та волонтери - Каріна Ситник та Артур Вялушкін. Далі - наша розмова.
Розкажіть про себе.
Каріна: «Мені 17. Закінчила Старокостянтинівську ЗОШ №1. Навчаюсь на четвертому курсі Хмельницького фахового музичного коледжу імені Владислава Заремби, відділення естрадного співу. Крім того, граю на фортепіано і на гітарі».
Артур: «Мені також 17 років. Я закінчив ЗОШ №8 цього року. Буду навчатися на логіста в Польщі. Також граю на гітарі та вже викладаю гітару дітям».
Як ви познайомилися?
Каріна: «Ми знайомі з дитинства, навчалися разом в музичній школі. Але тоді ми один одного трохи недолюблювали (усміхається), бо були наче конкурентами. А напередодні війни почали співпрацювати.
Наш перший спільний виступ був під час традиційних заходів на Різдво. Потім почалася війна. Ми вирішили, що треба щось робити і якось допомагати. В червні 2022 року зробили свій перший дуетний концерт. Це був вуличний концерт біля Центральної бібліотеки. Ми зібрали тоді понад 10 тисяч гривень і передали ці кошти нашим військовим через волонтерів».
Як виникла ідея створити дует? Чому «Арка»?
Артур: «Усе склалося само собою. Таку назву запропонував мій батько. Типу… Арка дружби. А ще якщо скласти по дві перших літери наших імен АРтур і КАріна - виходить «Арка».
Після нашого першого спільного виступу ми зрозуміли, що будемо разом співати. І ще нам усі казали, що у нас разом класно виходить. До речі, ми живемо недалеко один від одного і нам легко зібратися, щоб репетирувати».
Чому вирішили робити благодійні збори? Ви конкретно для когось збираєте?
Каріна: «Зараз війна і толком немає ніде ніяких концертів. Хотілося людей хоч якось підбадьорювати, дарувати їм позитивні емоції. Але зробити це з користю для наших військових. Так як багато з нашого міста і наших знайомих служить, ми збираємо для них».
Артур: «Цього разу на концерті ми вперше самостійно провели благодійний аукціон. Чесно кажучи, дуже хвилювалися, бо ще не мали такого досвіду. Не знали як говорити з людьми, як їх залучити до того, щоб допомогти зібрати ті кошти. Усе вийшло - була віддача і від нас, і від залу нам».
Скільки ви провели спільних концертів і скільки вдалося зібрати?
Артур: «Три концерти - 12 червня 2022, 15 січня 2023 і ось 28 липня. Крім того, були і просто дуетні виступи в Хмельницькому на благодійних заходів.
Перший концерт – близько 10 тисяч, цього разу ми зібрали 11400 грн. Загалом нам вдалося зібрати за сольні концерти близько 35 тисяч гривень».
Каріна: «Перший свій концерт ми провели самі. На наступний – запросили Максима Хмару. Він випускник Старокостянтинівської музичної школи. В нього батько був льотчиком. І недавно загинув. Ми вирішили його підтримати і запросили, щоб трошки відволікти. Запрошували й танцювальний колектив Данс-ліцей».
Артур: «Цього разу до нашого концерту долучилися «Арабеск», керівник Оксана Буєва, «Art Fusion» - Алла Медзата і Анна Яцюк, Іванна Ключник і Олексій Панасюк.
Олексій Панасюк, мій товариш з Великого Чернятина. Він на концерті читав свій авторський вірш.
Олексій пише вірші, а я пишу музику. У нас уже навіть є одна спільна пісня. Її чули лише наші друзі».
Як ви підбираєте репертуар для концертів?
Артур: «Наш репертуар залежить від наших вподобань, тематики концерту і для кого ми це робимо. Ми співаємо те, що нам подобається і що подобається людям».
Каріна: «Ми відбираємо те, що нам подобається. А потім репетируємо у мене вдома. Там є для цього відповідна апаратура».
Артур: «Для мене музика – це хобі, а для Каріни – її майбутня професія. Вона професійно займається музикою, тому з нею цікаво працювати разом».
Каріна: «У нас репертуар не повторюється. Лише, коли нас запрошують десь заспівати, ми беремо те, що у нас є готове. А так на кожному концерті у нас інші пісні, але при цьому намагаємося слідувати якійсь тематиці. Наприклад ,відомі пісні, українські хіти від 2000 року і до сьогодні і так далі».
Хто головний у вашому дуеті?
Каріна: «У нас немає головного. Ми стараємося усе робити разом. Звичайно і поза дуетом окремо виступаємо. Але все частіше співаємо разом».
Хто вам допомагає з організацією концертів?
Артур: «Спочатку нам допомагали наші батьки. А зараз ми самі звертаємося в управління культури, до керівника Олександра Афанасьєва».
Каріна: «Цього разу ми все робили самі. Самі були й ведучими. І образи придумували самі з того, що було вдома. Намагалися усе комбінувати, щоб було якось цікавіше. Ми дуже багато разів переодягались. І це потрібно було робити за секунд 30!»
Як вас зустрічають на концертах? Яка атмосфера у залі?
Каріна: «Нас знає багато людей у Старокостянтинові. Ми навіть не очікували, що прийде настільки багато людей на наш нещодавній двогодинний концерт. Ми виходимо, нам аплодують, приємно, що нас так тепло зустрічають.
Коли тепла атмосфери в залі від глядачів, слухачів, то зовсім не переживаєш!».
Цікаві випадки на концертах були?
Артур: «Було. Ми зазвичай з Каріною після номеру знаходимося за різними кулісами. Тому завжди зідзвонюємось і обговорюємо якійсь деталі по телефону.
І ось, заключний номер. Ми виходимо, а я саме перед тим говорив з Каріною, і так і виходжу до глядачів із телефоном. Не знаю як так вийшло».
Каріна: «На нещодавньому концерті, під час спільного номеру, я була на каблуках, у мене закрутилась голова, і замість того, щоб зробити якийсь там рух, я почала падати на Артура, але нічого, вийшло ніби так треба.
Ми намагаємося, щоб у кожному нашому номері була присутня хореографія. До речі, ми з Артуром ходили на танці - і на бальні, і на сучасні. З постановкою хореографічних номерів нам допомагають знайомі, зокрема, Алла Медзата зі своїм колективом».
Артур: «Якось я забув туфлі на концерт. У мене був брючний костюм. Каріна виходить на гарних каблуках, а я… босий».
Каріна: «А я думаю, добре, може так треба. І наприкінці номера теж роззулась. Пройшло все класно, ніби так мало бути».
Як для вас особисто почалась війна?
Каріна: «Я просинаюсь вночі і бачу, батьки не сплять, літаки літають, якась незрозуміла ситуація. Батьки кажуть, що почалась війна. У мене зразу з’явився страх не за себе, а за хлопця, з яким зустрічаюся. Він військовий і якраз проходив навчання у Києві.
Навіть коли сиділа в підвалі, чула вибухи, коли стіни трусилися, більше переживала за мого Андрія. Я тут зі всіма, з батьками, а він там один. Зараз він служить у нашому місті».
Артур: «Я дізнався про початок війни вранці, коли збирався до школи. У мою кімнату зайшла мама, і сказала, що ніхто в школу не йде і пояснила чому. Тоді я почав читати новини на усіх можливих ...».
Які у вас плани, чи будете збільшувати оберти, щоб допомагати далі?
Каріна: «Зараз не знаємо, що сказати, бо Артур їде на навчання. Я думаю над тим, що буду проводити якісь заходи, але буде набагато важче без нього».
Артур: «Завдяки новітнім технологіям можна виступати й онлайн. У нас є сторінки дуету в тіктоці, в інстаграмі».
Дякуємо за розмову. Віримо, що ми ще почуємо про ваш дует.
Публікація та відео підготовлені за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Starkon.city і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу».
