Кожен день для цих першокласників починається з розмови у дружньому колі — вони діляться один з одним своїм настроєм, враженнями та усім цікавим, про що хочеться розповісти. Діти не сидять рядочком за партами, а обличчям один до одного. Вони постійно працюють в групках, вільно висловлюють свою думку, експериментують та досліджують. Вони — першопрохідці «нової української школи», учасники експерименту Міністерства освіти та науки України.
У вересні минулого року ми вже писали про першокласників двох класів міської школи №1, які беруть участь у есперименті «Нова українська школа». А тепер кінець березня і майже фініш навчального року. Щоб дізнатися, чи справилися діти та вчителі з поставленими завданнями, кореспондент Starkon.city прийшов до першої школи знову і звернувся із цими та іншими питаннями до тих, хто експериментує разом – вчителів, дітей та батьків.
Олена Андріївна Власюк, класний керівник 1–В класу
- У нашому пілотному класі - 30 дітей, і вони всі такі хороші, - ділиться з нами враженнями класний керівник 1-В. - Розкуті, абсолютно не соромляться дорослих, вчитель для них – друг. І разом з тим - творчі й самодостатні. На початок навчального року лише 50 відсотків дітей прийшли до школи більш-менш підготовленими. Зараз читають та рахують абсолютно усі. Тактильні рухи, пальчикова гімнастика, фізкультхвилинки - це наш обов’язковий must have. Протягом уроку діти вільно висловлюються й діляться думками про те, що відбувається.
Ми маємо шкалу оцінювання, на яку кріпимо стікери з думками про те, що нам вдалося, а що ні. До кінця навчального тижня думка може змінитися - обгруновуємо, робимо висновки – і стікер змінюється.
Нещодавно ми були дослідниками: самі виготовили фарби, потім намалювали малюнки. Разом з дітьми вчусь і я, бо щоразу хочеться чогось нового, цікавішого, сучасного.
Евеліна, 7 років, учениця 1—В класу
- Я люблю ходити до школи, бо тут можна багато чого навчитися. Приходжу в школу першою, бо батькам зранку треба на роботу. Але зранку хочеться поспати. В школі маю багато подружок, з ними цікаво гратись і у них у всіх є лялька Лол. У мене теж є, але хочу мати ще одну. Коли я йшла в перший клас, то вміла читати. Мене навчила моя бабуся, вона вчителька, і мама теж вчителька. Я люблю казки, найбільше – «Солом’яний бичок», а мультик – «Простоквашино».
Вчителька у нас хороша, навчила мене писати і робити приклади. Я люблю уроки письма і малювання.
Коли мені буде 9 років, я почну ходити в художню школу, бо зараз ще туди не беруть.
Калібабчук Тамара Петрівна, класний керівник 1-А класу
- Головна різниця з усіма моїми попередніми класами в тому, що дітям цікаво ходити до школи й здобувати знання. – розповідає для Starkon.city учителька.
- Кожен день - нові завдання, досліди, відкриття. Ми зробили портфоліо, в які складаємо кращі свої творіння. Знаєте, нас раніше вчили, що ніщо не повинно відволікати увагу дитини, тому у класах нічого ніде не висіло. Зараз все по-іншому. У класі всюди дитячі роботи, вироби. Та й самі діти відкритіші, швидше адаптувалися в школі. Нещодавно ми створювали лепбуки.
Це лепбуки першачків
Це тематична саморобна паперова книжечка з кишеньками, куди дитина може складати на свій розсуд різноманітний матеріал. Ми працювали у групах і закріплювали свої знання про весну. Тут - і вирізки з газет, і малюнки, і аплікації.
Та й учителю цікаво працювати в такому класі, хоч і не легко. Дуже ретельно потрібно готуватись до уроку, - посміхається Тамара.- Я щодня готую якісь нові завдання, щось вирізаю, друкую, пишу, малюю. Але це цікаво дітям, а значить – того варте.
Оля, учениця 1-А класу
- В школі мене навчають різного: і цифри, і букви, і вірші. Я люблю вірші, - каже Оля, - а ще всілякі книжки про фей. Я ходжу в шкільну бібліотеку і там беру книги. Мій улюблений урок - українська мова, всі інші уроки теж цікаві. Тільки урок читання – найдовший, його я не дуже люблю. А найбільше мені хочеться, щоб в класі було багато дітей, щоб з усіма познайомитися і дружити.
Маша, учениця 1-А класу
- А я найкраще в класі читаю, - продовжує Маша. - Мене мама навчила, коли мені було 5 років. А ще я дуже люблю писати. Я приходжу зі школи, і переписую книжки. Я вже всі зошити списала. У мене буде найкращий почерк. А ще у школі ми вирізаємо, ліпимо, малюємо. Це мені також подобається! Коли я виросту, то стану вчителькою. Я буду такою ж розумною, як і Тамара Петрівна.
Оксана Боровик, мама Лесі Боровик, учениці 1–В класу
- Я зовсім не шкодую, що моя донька пішла у експериментальний клас, адже їй цікаво. Вона із задоволенням іде до школи, радісна звідти повертається. Діти не сидять рядами, а обличчям один до одного. Вони розкутіші, не бояться відповідати, мають власну думку, вміють аналізувати.
Це допомагає краще засвоїти та закріпити матеріал. А ви бачили їх творчі роботи? Вони вміють працювати і з пластиліном, і з кольоровим папером, і з фарбами, і з олівцями, робили вироби з солоного тіста, та всього й не згадаєш.
А от вчителям не позаздриш. Їм доводиться робити величезну роботу. Я ж бачу, як вони готуються до уроків. А скільки всього додатково друкують, малюють, пишуть, придумують. Проте їм це подобається, і сам експеримент, здається, теж.
