Про мурал із зображенням військового літака в хмарах над містом, який створили у Старокостянтинові, у жовтні писали чи не усі новинні ресурси та пабліки Хмельниччини. Стінопис викликав чимало уваги, проте залишив питання та роздуми.
Тож Starkon.city вирішив дізнатися більше: з чого усе почалося, який задум був у організаторів і чи малюватимуть композицію далі, адже на локації ще чимало місця для творчості. Аби дізнатися усі деталі, журналісти зустрілися з активістками та художницями, які втілили задумане у життя.
Все розпочалося з ініціативи мешканців будинку. Ще на початку війни вдова загиблого Героя льотчика 7 бригади тактичної авіації Дмитра Куликова Юлія Куликова разом зі своїми сусідками Людмилою, Надією та Юлею почали змінювати територію біля своєї багатоповерхівки.
Спочатку, заручившись підтримкою частини мешканців будинку, які долучилися до збору коштів, та допомогою директора КП "РБШП" Віктора Тащука, облаштували стоянку, потім пофарбували бордюри у жовто-блакитні кольори, а далі взялися фарбувати стіну навпроти багатоповерхівки.
- Стіна була сірою, з пліснявою. Тож скинулися коштами і пофарбували її у білий колір, -розповідають активістки, - а далі… мов художники перед полотном! Виник задум зобразити на стіні літак, що став символічним оберегом нашого міста. Перша спроба була невдалою. Ми знайшли військового, який мав хист до малювання. Але через його зайнятість робота тривала довго, а коли врешті літачок з'явився на стіні, з часом фарби почав змивати дощ. Тож зрозуміли: стіну до розпису потрібно було підготувати, і простими фарбами тут не обійтися.
Але на тому дівчата не зупинилися. Вони наполегливо йшли до своєї мети, яка привела їх до двох викладачок мистецької школи "Художня школа Старокостянтинова" Наталії Петрук і Галини Мельничук.
Художниці уже мали досвід роботи з стінописами - розписували церкву у Волиці Керекешино, стіни будинків самчиківським розписом, а Наталія власноруч створила мурали-портрети Петра Франка і Леоніда Бикова.
Та головне, кажуть художниці, навіть не у тому.
- Дівчата розповіли нам про свою ідею і коли ми зрозуміли увесь задум, загорілися. Ми бачили, як це потрібно і як цього хочуть люди - пригадують художниці. - Коли працювали, незнайомі проходили повз і казали: "Яка класна ідея! Як чудово виходить!" Дівчата допомагали готувати стіни, військові підказували і давали слушні поради щодо деталей. Це мотивувало і надихало.
Робота над створенням стінопису розпочалася у вересні та зайняла кілька місяців. Художниці працювали щоп'ятниці, у вільний перед уроками час. І загалом це зайняло 5-6 сеансів.
Малювали спеціальними акриловими фарбами на гумовій основі, стійкими до погодних умов. І у жовтні жителі міста побачили стінопис довжиною 18 метрів та 2 метри у висоту: літак Су-24 у хмарах над Старокостянтиновом, здалеку чергова льотна ланка, річка, древній замок, журавлі, які повертаються у гніздо.
Невдовзі до нашої зустрічі доєднується командир 7 бригади тактичної авіації Євген Булацик. Він розповідає, що із захопленням слідкував за створенням муралу і щиро вдячний за таку ініціативу та творче втілення. Разом з тим каже, що бачить у композиції перспективу. І сподівається, що художники продовжать її створення, відтак для цього, як і для подальшого благоустрою території, потрібні чималі кошти.
- Жителі будинку уже витратили немало власних грошей. Добре було б, якби до такої справи доєдналося ще більше охочих - меценатів, волонтерів, активістів. У нас війна, і ми не маємо права забути про тих, хто тримає небо, хто загинув, не жалкуючи свого життя. Ця композиція - літак над містом, сонце, наскільки реалістично передає те, що ми відчуваємо! Знаєте, я мрію щоб мурали із портретами загиблих Героїв з'явилися і на стінах будинків мікрора-йону. Як вам такий задум?
Задум командира підтримують і організаторки, і художниці. За короткий час створення стінопису вони усі стали справжніми однодумцями та друзями.
Відтак, розповідають, вдячні комунальним підприємствам міста, які доєдналися до справи - колективам КП "РБШП" та Старокостянтинівської ЖЕК.
- Віктор Тащук, директор комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства з самого початку завжди йшов нам на зустріч. Працівники підприємства облаштували стоянку, територію біля муралу, засіяли траву, разом з нами фарбували стіни і підсипали їх щебнем, аби не затікала вода. А працівники ЖЕКу поставили тут дві лавочки. Та створений мурал потребує подальшого догляду. Потрібно продовжити озеленення, благоустрій території, посадити дерева та кущі.
А ще вони дуже хочуть аби мурал-оберіг наповнився новими фарбами та змістом.
Всіх, хто зацікавився справою та може допомогти, просимо звертатися до редакції сайту за адресою [email protected].
