Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч. Своє життя за нас віддають молоді повні сил хлопці, які мали плани, раділи життю, любили свою родину, свою Батьківщину.
Саме таким життєлюбом та патріотом був наш герой 55-річний Довгополий Сергій Іванович. Минуло 40 днів з дня його смерті.
Про загиблого захисника журналістам Starkon.city розповіла його дружина Світлана Дмитрівна, з якою вони разом шість років.
Народився та виріс Сергій у Старокостянтинові. Тут закінчив професійно-технічне училище, отримав професію електрозварювальника. Працював за кордоном, у Кривому Розі. Згодом повернувся у рідне місто. Працював на заводі ЗБШ.
У червні 2022 року Сергія мобілізували. Він служив у Тернопільській області, потім потрапив на Донеччину.
- На передовій Сергій був всього місяць, - розповідає дружина. – Він загинув під час бойового зіткнення в районі населеного пункту Урожайне, Волноваського району, Донецької області.
Сергій був хорошою і товариською людиною, а ще гарним, мужнім, надзвичайно спритним і талановитим чоловіком. Про нього казали: «майстер на всі руки», бо робив прекрасні ремонти. Мав багато друзів, був життєрадісною людиною. Дуже любив дітей, хоча своїх не мав.
Завжди усім хотів допомагати, кожному поспішав прийти на поміч. А ще дуже любив подорожувати.
- За два тижні до загибелі Сергій був вдома у відпустці. Ми відвідали його сестру, яка з дітьми проживає у Львові. Вона - переселенка з Бахмута, - каже Світлана Дмитрівна.
- Коли 18 жовтня мені зателефонували із військкомату і повідомили про загибель Сергія, було важко у це повірити, адже лише недавно він був вдома, тільки говорили з ним по телефону.... Те ж саме відчували його друзі та знайомі. Усі казали: ми ж тільки бачили його, як таке може бути?
_________________
40 днів тому, 21 жовтня рідні та старокостянтинівці попрощалися з Сергієм Довгополим. 40 днів, минуло як страшна, невблаганна смерть забрала люблячого чоловіка, брата, товариша, друга Довгополого Сергія Івановича.
Для нас ти живий і десь поблизу,
У спогадах, в серці та у мріях.
Душа завжди жива, вона все знає
І бачить, як страждаємо ми нині!
На небі стало більше янголом одним,
І це очевидно, точно знаєм!
Сьогодні, завтра і усе життя
Ми пам’ятаємо, любимо і сумуємо…
Пом’янімо нашого героя тихою молитвою.
Вічно сумуючі – дружина, сестра, рідні, друзі.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТА ШАНА ГЕРОЮ!
