За 43 роки роботи старшого тренера відділення легкої атлетики Старокостянтинівської дитячо—юнацької спортивної школи Володимир Гоняк підготував тисячі спортсменів.
Серед них — чемпіони України, світу, а ще політики, адміністратори, тренера і просто успішні, фізично здорові люди. Старшого тренера відділення легкої атлетики Старокостянтинівської дитячо—юнацької спортивної школи, Заслуженого тренера України у місті знають. Популярність Гоняку і славу Старокостянтинову принесли його учні, ім’я яких часто звучало на змаганнях різних рівнів. Володимир Михайлович продовжує тренувати майбутніх чемпіонів і мріє, аби у місті було відкрито навчальний заклад спортивного профілю. Ми прийшли на стадіон, аби зустрітися з відомою людиною Старкона.
Ще у школі Володимир, який народився і виріс у селі Драчі, збирав команди для футболу й волейболу і організовував змагання серед хлопчаків навколишніх сіл. Під час служби в армії, в Ленінграді та Баку, зумів виконати норматив майстра спорту.
— Я навчався у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті, але захоплення спортом мене не полишало. Тому продовжив навчання спочатку в Івано—Франківському технікумі фізичної культури, далі у Львівському інституті фізичної культури. Сімейні обставини примусили перевестися у Тернопільський педагогічний інститут. І невдовзі доля привела додому, — розповідає Володимир Гоняк.
У 1976 році Володимира Гоняка, як результативного тренера, переводять на роботу до Старокостянтинівської ДЮСШ. З того часу він не змінював місця роботи.
— У мене тоді не питали згоди, але я зрадів, бо любив працювати з дітьми. Був період, коли три роки працював директором школи. Проте керівна посада — то не для мене, я — тренер, а не адміністратор, — зізнається Володимир Михайлович.
Про своїх вихованців Гоняк може розповідати годинами, бо їх дійсно тисячі. Але він пам’ятає їхні прізвища, роки народження, спортивні досягнення, біографію.
— Це і є моє життя, людина почувається щасливою тоді, коли робить те, що любить.
Тренер не втрачає зв’язків із випускниками спортивної школи, радіє подальшим перемогам, радить, допомагає. Фактично щороку його вихованці ставали чемпіонами України, переможцями обласних змагань.
Володимир пригадує Тетяну Збарзьку, яка у свій час стала чемпіоном України серед студентів у бігу на 100, 200 м, Юрія Ільчука — чемпіона України в метанні диска. Одними з найбільш вдалих стали вихованці 1978 року народження, особливо Андрій Соколовський. Він був багаторазовим чемпіоном України в бар’єрному бігу, стрибках у висоту. В 2000 році брав участь в Олімпійських іграх в Сіднеї. У 2001 — став срібним чемпіоном світу в закритих приміщеннях в Португалії, вигравав у міжнародних зустрічах у стрибках в висоту. У 2004 році зайняв 5 місце на Олімпійських іграх в Афінах, у 2005 — виборов найкращий результат в світі у стрибках в висоту — 2м 38 см. До речі, саме за підготовку цього спортсмена Володимиру Гоняк у 2008 році отримав почесне звання Заслуженого тренера України.
Колеги Гоняка кажуть, що саме завдяки настирливій праці тренера, його умінню заохотити учнів, побачити їхні індивідуальні здібності лік чемпіонів продовжувався.
З 9 класу наставник розпочав тренування з Віктором Чернишем, 1993 року народження. І за три роки юнак несподівано для інших став кращим стрибуном України. У 2010 році він виграв чемпіонат України, став учасником Перших юнацьких олімпійських ігор в Сінгапурі. Микола Нижник, 1995 року народження, виконав норматив майстра спорту в бігу на середні і довгі дистанції, встановив два молодіжних рекорди України, взяв участь у чемпіонаті світу в США. Наразі готується до чемпіонату світу в Катарі та Олімпійських ігор у 2020 році в Японії.
Згадує тренер і про Олександра Романюка — майстра спорту у стрибках в довжину, керівника збірної команди України зі всіх стрибків, Артема Шпітько, майстра спорту, багаторазового чемпіона України, Наталію Ручківську, Богдана Авдєєва та багатьох інших своїх учнів. Назвати усіх просто неможливо. Навіть його донька Наталія стала призером України, виконала норматив майстра спорту. Діти в усьому підтримують батька. На жаль, уже 20 років Володимир Гоняк — удівець.
— А я і досі сумую за дружиною, яка була істориком, спортсменкою, а головне — моїм коханням, другом і в усьому порадницею, — каже Володимир.
Він вважає, що усі високі досягнення — результат взаємодії тренера й учня.
Спорт дисциплінує, і це взагалі допомагає у житті, — говорить тренер.
Володимир Михайлович розповідає, що любить читати, має власну велику бібліотеку, любить риболовлю, вірить у Бога. А ще його не покидає мрія про відкриття у Старокостянтинові навчального закладу спортивного типу, адже тут є хороша матеріальна база, професійні тренери та достойні результати.
— Я дійсно вірю, що такий заклад у Старокостянтинові буде і я обов’язково запрошу на його відкриття уславленого Олімпійського чемпіона, нашого земляка Анатолія Бондарчука, який мешкає у Канаді.
Фото Василя Дацюка
