Їстівні букети з зефіру, цукерок, ковбас, кумедні домовики, а ще обереги, ляльки-мотанки, будиночки з картону — чайні, для феї, для цукерок. І ще: шкатулки, органайзери, плакати, декоративні баночки та пляшки у стилі пейп-арту, пано, м’які іграшки, оригінальні валентинки, листівки, фоторамки, підсвічники, віночки, новорічні іграшки, чобітки, авторські ялинки, грошові дерева, сувеніри. Олена зробила навіть камін. Але свої роботи вона не продає, лише дарує.
— Рукотворне тепло і позитивна енергія — це все, що треба для гарного виробу, — впевнена Олена. Вона каже, що з усього, що нас оточує, можна зробити щось цікаве.
Будь-який подарунок до снаги майстрині
Донька — найперший критик
Олена Бобир — механізатор за фахом, закінчила Кам’янець-Подільський сільськогосподарський університет. Але механіка з неї не вийшло, як і перукаря — вона отримала і цю спеціалізацію у Хмельницькому. Працює секретарем, а за станом душі вона майстриня хенд-мейду.
Фантазія у Олени безмежна
Олені 42 роки. Її одинадцятирічна донечка Карина — найперший критик «новоспечених» маминих виробів. І більшість з яких адресовані саме їй. Чи то у школу потрібно щось зробити, чи просто так заради цікавості. Олена перепробувала різні матеріали і техніки. А коли надумає щось змайструвати, її не зупинити.
Першою у хід пішла татова вудочка
Ще з дитинства Олена була творчою дівчинкою. Пам’ятає, як малою спостерігала за бабусею, яка вміла робити квіти з гофрованого паперу. А ще бабуся робила онуці віночки та різні прикраси для волосся. Інтернету, щоб підгледіти усе це, тоді не було і купити теж не було де.
А почалось усе зі звичайної телепередачі про ремонт. Там показували сюжет, як з бамбукових гілочок зробити цікаве панно.
Бо ж бамбукових гілочок у мене не було, — розповідає Олена. — Я її порізала і зробила свій перший вдалий виріб. Він і досі висить вдома на стіні.
На цю роботу згодилась татова вудочка
Телепередачі «Квадратний метр» чи «Все буде добре» підштовхують майстриню на різні експерименти й зараз.
— Свої ідеї беру з Інтернету. Є класний сайт Pinterest. Тут можна знайти будь що. Довго не обираю: побачила — зробила, не вийшло — переробляю на щось інше.
З чим піти в гості, питань не виникає
Олені завжди здавалося, що прийти до когось на свято зі звичайним купленим подарунком, якось буденно і не цікаво. Вона шукала щось таке, щоб було більше ніж подарунок. Так відкрила для себе їстівні букети. Тепер у неї не виникає проблеми, що подарувати на день народження. Усі подарунки майстриня створює власноруч.
— На мою думку, букет з ковбаси — ось оригінальний подарунок. — каже Олена.
Майстриня зізнається, що вартість такого букету залежить від його інгредієнтів. І вважає його суто чоловічим подарунком.
— На ковбасний букет витрачаю в середньому п’ятсот гривень. Крім ковбаси і копченого сиру туди входить пляшка з алкогольним напоєм.
Олена знає, як здивувати друзів
Для жінок Олена створює солодкі букети, які так і хочеться з’їсти.
— Якось робила на день народження похресниці солодкий букет із зефіру, мармеладу і лукуму. Дітям було цікаво, що він гарний, великий, ще й їстівний.
— У мене компанійський характер, ми часто ходимо в гості і гості ходять до нас. Тому кілька зайвих сувенірів про запас не завадять.
Близькі Олени просять зробити подарунки й для них.
— То ялиночку, то ляльку-мотанку замовляють. Вони купують усе необхідне, а решта — за мною. Цю роботу я дуже люблю, тому грошей з них не беру.
Друзі зносять усілякі «красивості»
Для своїх творчих ідей Олена любить використовувати природні матеріали. Говорить, що саме з ними комфортно працювати. Проте і витрачає на усе приладдя теж багато.
— Коли приїжджаю на ринок, то від кіосків з різними матеріалами для хенд-мейду мене не відтягнути. Очі розбігаються. Але виставляю собі ліміт: 300 гривень і не більше. Усі ці аксесуари та квіточки коштують немало.
Для своїх героїв майстриня продумує усе до дрібниць
Вдома Олена організувала собі міні-майстерню: облаштувала місце із заготовленими матеріалами і має півшафи готових виробів. На стінах також висять її роботи.
— Друзі, знаючи, чим я займаюсь, зносять мені додому різні «красивості» — намистинки, стрічечки...
І жартома додає — вони ж все одно їм згодом повернуться у вигляді сувеніру.
Найприємніше робити грошове дерево
У своєму мистецтві жінка бачить багато граней, які вона продовжує відкривати для себе. Останнім часом почала вишивати хрестиком.
— Колись бачила, як вишиває знайома. Завжди думала, як у неї вистачає на це терпіння? Якось спробувала — тепер і у мене вистачає.
Найскладніше, зізнається майстриня, робити щось кропітке і делікатне. Ляльки-мотанки, наприклад. Бо ж потрібно ретельно підбирати кольори, щоб усі деталі підходили один до одного. Деякі свої поробки — іграшки, обереги, Олена шиє — чи то машинкою, чи власноруч.
Ляльки-мотанки робити найважче
А найшвидше у неї виходять ковбасні букети. Усі вироби Олена намагається зробити, не відкладаючи. Якщо вже сіла за щось, то й завершить у той же день.
— Найприємніше мені робити грошове дерево. Беру рамку і формую міцний стовбур з «бичівки». Далі клею монети, і вуаля — виходить класно.
Майстриня володіє різними видами і техніками рукоділля.
— Єдине, що не вмію — розписувати свої роботи. Цьому хотіла б навчитися.
Головне — гарний настрій і позитивні емоції
Скільки у майстрині робіт, уже й не злічити. Проте вона ніколи не показувала їх широкому загалу. А бажання є.
— Я мрію, щоб у нашому місті проводили ярмарки перед святами, де можна було б виставляти свої роботи. Уявіть імпровізовані виставкові будиночки в центрі міста. І щоб гарно усе прикрашено... Головне, щоб майстри мали умови для того, щоб виставляти. свої творіння.
Сім’я майстрині ставиться до її захоплення позитивно, сама ж Олена вже вигадує нові композиції і способи втілити задумане. І запевняє, творити можна лише з хорошими емоціями. Згодом, коли даруєш зроблений виріб, з ним передаєш і свій гарний настрій.
