26 березня – вагома дата для нашого міста – отримання Магдебурзького права. Саме від 26 березня 1561р. починається історія Старокостянтинова, міста княжого, міста невмирущої козацької слави, міста багатокультурного… Міста на засадах самоврядування.
Історія міського самоврядування на Волині своїм корінням йде вглиб XIV ст., а подальший розвиток набуває в XVI – XVII ст. на основі Магдебурзького права. Магдебурзьке право визначається як середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялись від центральної адміністрації (королівські) або влади феодала (приватні) та створювали органи місцевого самоврядування. Історія виникнення магдебурзького права була започаткована привілеями 1188 р., отриманими німецьким містом Магдебургом від архієпископа — власника міста. Суть магдебурзького права полягала у тому, що міське населення звільнялось від юрисдикції урядової адміністрації (феодалів, воєвод, намісників, ін.) і місту надавалась можливість самоврядування на корпоративній основі, запроваджувались власні органи міського самоврядування.
Одними з перших міст в Україні, що отримали магдебурзьке право, були: Володимир Волинський (бл. 1324 р.), Сянок (1339 p.), Львів (бл. 1352 р.), Кам'янець (1374 p.), Луцьк (1432 р.), Київ (1494 p.), Дубно (1507 р.), Остріг (1528), Тернопіль (1548 р.), Старокостянтинів (1561р) та багато інших.
Саме 26 березня 1561 року Костянтинів отримав Магдебурзьке право, тоді польський король Сигізмунд Август пожалував князю Василю Костянтину Острозькому грамоту на заснування міста в його маєтку Колишенці.
Завдяки запровадженню магдебурзького права, місто розвивалося стрімкими темпами. Через 9 років після заснування, Костянтинів був вже не тільки великим містом, але й досить значним торговим і промисловим центром.
Соціальна структура міста була різноманітна. Разом з великими групами людей, зайнятих в ремеслі та торгівлі, немало було городян, тісно пов’язаних з сільським господарством. Серед городян була група крупних землевласників. На початку XVII ст. в Старокостянтинові було 70 ремісників і 14 підмайстрів.
Місцева громада Старокостянтинова характеризувалася багатоконфесійністю та полікультурністю: тут мешкали українці, поляки, литовці, євреї, татари та ін.
Згідно магдебурзького права у місті, влада належала виборному магістрату, який поділявся на дві колегії – Раду (адміністративний орган) і Лаву (судовий орган). В Старому Костянтинові магістрат майже не ділився на колегії, а правив у повному складі. Раду очолював бургомістр, а Лаву – війт.
Одночасно з магдебурзьким правом місто одержує право на власний герб. На печатках відтоді незмінно фігурував родовий герб засновників міста – князів Острозьких (стріла над півколом, шестипроменевою зіркою та півмісяцем).
У Старокостянтинові, розташованому на торгових шляхах, відбувалася велика торгівля, 8 разів в рік надавалося право проводити великі ярмарки. Для іноземних купців в місті був збудований «гостинний двір».
Магдебурзьке право дало новий стимул подальшого розвитку Старокостянтинова, сприяло його індивідуальності як провідного осередку інтелектуального та економічного життя того часу. Воно стало прогресивним фактором української історії, одним з найважливіших чинників інтеграції українства в європейську цивілізацію.
