Старокостянтинівець Юрій Яцюк займається гончарством усього три роки, але уже має свою колекцію. Його роботи журналісти Starkon. city побачили біля замку князів Острозьких на відкритті туристичного сезону, а згодом — познайомилися із майстром ближче.
Юрій Яцюк вважає гончарство мистецтвом в промислі, тому прагне щоразу удосконалюватись.
Відомих гончарів Старокостянтинова, Віталія Махнєвича — Кондратюка та Миколу Величка він називає своїми наставниками.
— Вони мене підтримали, допомогли не розчаруватись, вселили надію та любов до давнього і традиційного українського ремесла, — каже Юрій
Чоловік із захопленням розповідає про те, що гончарство — найдавніше ремесло у світі. Гончарні вироби на території України у період трипільської культури, а це V — VII ст. до н. е., вже визначались вишуканістю форм і оздобленістю. Українські гончарі виготовляли різноманітний посуд для приготування, зберігання, подачі на стіл тих чи інших страв, а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, дитячі іграшки. В Україні майже в кожному селі були гончарі. Тому Україну можна вважати столицею гончарства в світі.
Народився Юрій у селі Мар’янівка на Черкащині. У трирічному віці батьки переїхали до Старокостянтинова, малу батьківщину матері. Навчався в першій школі, військовому училищі м. Ачинська. Службу проходив в Естонії, а з 1991 до 2001 років в бригаді тактичної авіації. Працював в ТОВ «Альфагаз». А тепер 49-річний чоловік каже, що зайнявся тим, про що, мабуть, мріяли руки.
— Гончарством розпочав займатись три роки тому і можна сказати випадково. Товариш шкільних років Віталій Махнєв-Кондратюк уже був досвідченим гончарем. Він і став першим наставником, розповів про ази гончарської справи, надав гончарний круг, — розповідає Юрій Яцюк.
Далі чоловік передивився безліч роликів у Ютубі. Після цього цікавість зросла. Спробував. І хоч були перші невдачі, але роботу з глиною не полишав, бо за нею, бувало, не помічав плину часу.
Згодом Юрій встановив круг у своїй невеличкій майстерні і вже засиджувався біля нього допізна.
— Глина дійсно заворожує. Адже процес навчання та удосконалення цього ремесла практично безкінечний. І його неможливо припинити, — каже майстер.
До речі, дружина та дві доньки підтримують чоловіка і батька у його промислі, часто він запитує у них враження від виробів. Вони — перші поціновувачі його творчості.
Юрій розповідає про те, що для роботи придатна не будь — яка глина, а без домішок. Майстер каже, що 90% глини знаходить на території Хмельницької області. Випалювання виробів з сирої глини здійснюється в середньому при температурі тисяча градусів. Старокостянтинівський гончар виготовляє вироби традиційного українського напрямку, хоча шукає власні форми. Це здебільшого ужитковий посуд — миски, глечики, чашки, пляшки, вази, молочного та червоного кольорів.
Юрій Яцюк вже брав участь у міських виставках, у керамічному пленері в Старокостянтинові, який проводив Микола Величко. В 2017 році був запрошений на фестиваль у Тернополі. Вважає, що такі творчі заходи не лише цікаві, а й корисні для удосконалення майстерності.
Майстер вірить у позитивну для людини структуру глини та виробів з неї. Каже, що у посуді з глини краще зберігаються продукти, і вони смачніші.
— Вироби з глини — гарний і корисний подарунок, до того ж автентичний. Добре, що Україна повертається до своїх витоків і цінностей.
Фото Василя Дацюка
