Онлайн видання "Телеграф" підготувало матеріал про процеси впровадження когенерації в Україні та розповіло, чим саме вигідні когенераційні установки в наших непростих умовах.
Одним із успішних прикладів впровадження когенерації, які наводить видання, став Старокостянтинів, де наразі встановлено 4 таких установки, три з яких передано через Проект енергетичної безпеки USAID.
"Це місто, яке якраз дуже успішно реалізувало кейс за сприяння USAID. Вони підключили передані їм установки ще на початку року, тому що почали справу загодя - ще минулого року розробили проект, виділили кошти", - пояснює Олег Попенко, голова спілки спожи-вачів комунальних послуг, експерт у сфері житлово-комунальних послуг та енергетики.
Олександр Душенко, директор КП "Тепловик" поділився досвідом, як йому вдалося реалізувати розгортання установок у досить стислі терміни.
"Перш за все, ми дізналися, що USAID передає нам установку, ще тоді, коли вони укладали договір з постачальниками. А оскільки подібні договори укладаються не дуже швидко, ми мали час. Його витратили на те, щоб розробити проект, провести експертизу, заготувати додаткові необхідні комплек-туючі . Тож, коли установки приїхали - нам залишилося лише під'єднати крани, приварити і почати працювати. Останні дві установки з моменту поставки ми змонтували приблизно за 10 днів", - розповідає, зокрема, Олександр Душенко.
Він також віддає належне уряду, який на сьогоднішній день максимально спростив всі нюанси відносно роз-робки й погодження проектів, будівництва, підключення когенераційних установок і максимально допомагає тим, хто готовий до реалізації подібних проектів.
Щодо питань з місцевою владою, Душенко зазначив, що жодних проблем, наприклад щодо виділення землі, в нього не виникало. А от проблема відсутності коштів, на його думку, справді може стати певною перешкодою.
"Інша річ, коли у підприємства немає коштів на те, щоб зробити фундамент, або щоб докупити якесь необхідне обладнання… Адже, коли ти подаєш заявку на USAID, ти вже зазначаєш, що гарантуєш наявність коштів на підключення. Щодо нашого підприємства - ми знайшли на це власні кошти. Але тут є ще один важливий момент - багато хто з тепловиків має ліцензію на проведення будівельних робіт. Тому, наприклад, залити фундамент - цілком можна силами свого підприємства, це не складно, якщо є креслення. Якщо потрібно врізатися в систему теплопостачання - тепловик краще за інших знає, як це зробити", - пояснив Душенко.
Дав пояснення керівник підприємства і щодо вартості підключення установок.
"Наразі вартість підключення в середньому по Україні коливається від 30 до 50% вартості обладнання, але багато чого залежить від технічних рішень. Щодо нашого випадку, я зараз говорю про установку на 1 мегават, то ми її змонтували і підключили на власні потреби (я наголошую, на власні) за приблизно 7% від вартості. Тобто процес підключення нам обійшовся приблизно у 2,25 млн грн, включно з виготовленням документації і самим монтажем. І при цьому в нашому технічному рішенні було багато чого, чого немає у інших, наприклад, ми додатково закуповували ще один котел. Майже всі роботи робили власними силами, окрім під'єднання газу - тут проект і самі роботи виконував облгаз", - розповів директор комунального підприємства.
На разі, за словами Душенка, згадані установки повністю забезпечують власні потреби об'єктів, на яких вони встановлені, у електричній енергії. Але є плани й продавати надлишки.
"Зазвичай, всі по-дібні установки завж-ди підбираються пе-реважно таким чином, щоб мати ще і якийсь надлишок по вироб-ництву. І зараз, коли ми захотіли під’єдна-тися до ОСР, то зрозу-міли, що технічна час-тина там не складна і не дуже тривала. А ось процес погодження і виготовлення проект-ної документації, отримання технічних рішень — може сягати понад півроку. Адже є цілком об’єктивні чинники – необхідний час на обрахунки, виго-товлення документації. Той же обленерго має звер-нутися по погодження до свої високовольтних мереж. Свої побажання і висновки мають дати метрологи - що-до обліку і типу лічильників, та інші служби. Потім все це збирається до купи і вже тоді формуються технічні умови",- пояснив Олександр Душенко.
Розповів керівник "Тепловика" і про основні переваги, які, на його думку, надає встановлення когенераційних установок на підприємствах теплокомуненерго. Але й згадав про певні виклики.
"На першому місці - це, звичайно, енергонезалеж-ність. Ти можеш користуватися власною електро-енергією, коли тобі потрібно. Друга суттєва перевага - це, звичайно, ціна на електроенергію. Адже ми не пла-тимо за розподіл і передачу електроенергії. Це вже мінус 3 гривні в кіловаті. Тобто, собівартість може бути десь від 3 до 6 гривень за кіловат, в залежності від завантаженості установки та інших умов. Звичайно, є й певні витрати - наприклад, на обслуговування. Але тут потрібно використовувати можливості з продажу надлишкової електроенергії. Ці ж кошти ти можеш закумулювати й на те, щоб забезпечити нормальну роботу установки, проведення планових ремонтів", говорить Душенко.
Третій позитивний момент, на його думку - безпека, адже розподілену генерацію важче зруйнувати. І ще один фактор - загальне зменшення навантаження на електромережі. Хоча тут є й певні нюанси.
"Мова про загальну економія в розрізі держави. Якщо подібні установки розташовуються по всій Україні, це зменшить навантаження на енергосистему. Таким чином, ми і енергосистемі допомагаємо, і себе забезпечуємо, та ще й маємо можливість заробити і допомогти іншим об'єктам. Наприклад, у нас наразі розроблено декілька проектів, оформлюємо ввід в експлуатацію і готові підписати договори на поста-чання електроенергії до “Водоканалу”. Також є проект заживлення лікарні. Звичайно, щоб побудувати лінії - потрібно вкласти кошти. Енергетикам це не цікаво, бо ми, фактично, заберемо у них споживача. Але не тільки. Я вважаю, що назріває ще й питання стосунків енерге-тиків і тепловиків. Адже енергетики при розрахунках враховували, що теплоенерго буде споживати їхню енергію. Тепер ми та інші перейдемо на власну електро-енергію, і тариф на розподіл, відповідно, має зрости, причому для усіх категорій. Що, в принципі, вже й відбувається", - підкреслив Душенко.
Щодо самоокупності когенераційних установок, керівник "Тепловика" зазначив, що ці строки є досить прийнятними - до трьох або трохи більше років. Враховуючи специфіку підприємств теплокомуненерго, це відносно небагато.
Повну версію матеріалу можна прочитати тут.
