Про обстріли, небезпеку та пошкодження житла кожному з нас навіть подумати важко. Проте, реалії вимагають від нас стійкості та здорового глузду. Особливо, це стосується документів, які підтверждують право власності на помешкання та інше майно.
Українці сьогодні обов’язково мають подбати про документальне підтвердження речових прав на нерухомість як обов’язкової умови отримання відповідної компенсації за пошкоджене житло та його подальшої відбудови.
Журналісти Starkon.city провели у телеграм-каналі опитування. Запитання звучало так: "Чи тримаєте ви особисті документи на житло всі разом? Чи берете їх з собою у випадку обстрілів?"
Результати показали, що лише 44% опитаних старокостянтинівців тримають документи на право власності при собі, ще 20% заховали їх у надійне місце, а більше 30% не вважають за потрібне перейматися такими проблемами або не знають, що це взагалі потрібно робити.
Щоб почути думки людей про те, як вони зберігають документи і чи знають про те, що їх втрата породжує чимало проблем, ми вийшли на вулиці Старокостянтинова. Що почули у відповідь, - читайте далі.
Ольга Антонюк, військова
- Під час повітряної тривоги я намагаюся виходити в укриття. Беру із собою телефон, ліхтарик та тривожну валізу. Документи на житло не беру, проте вони усі зібрані і лежать теж у валізці, яку в разі чого можна взяти з собою. До речі, потрібно буде зробити копії усіх документів. Нещодавно я зверталася у страхову компанію, щоб застрахувати свою квартиру. Проте, там відмовили. Сказали, що страхують від будь-яких випадків: природного лиха, затоплення сусідами і таке інше, а від ракетних ударів - ні.
Мої батьки проживають у селі поруч із містом. Весною цього року у сусідів їх сусідів сильно пошкодило дах будинку. На щастя, тоді господарі не постраждали, дах швидко відновили, але знаю, що ремонт у будинку ті люди роблять і досі.
Анатолій Іванович, пенсіонер
- Я ходжу в укриття дуже рідко, хіба, коли сильні обстріли. Документи у мене зібрані, проте з собою не беру. Якось не думав про це, а це справді слушно. Потрібно, мабуть, хоч копії поробити.
У мене є знайома, пані Марія, у якої пошкодило будинок внаслідок ворожого обстрілу. Подробиць цієї історії, на жаль, не знаю. Знаю лише, що жінка тепер хоче змінити місце проживання.
Руслана, молода мама
- У нас все зібрано від початку війни. Хоч і не живемо у зоні бойових дій, але обстріли відчули на собі не один раз, бо живемо у такому районі. Щоразу під час тривого з 2-річним синочком та валізкою, де усі необхідні речі та документи, йдемо у підвал. Наш дім, слава Богу, цілий, але у сусідів уже дірки в даху, і знесло вікна та двері. Тому, хоч це страшно звучить, розуміємо: може статися таке, що не буде куди повертатися.
Лідія Миколаївна Первак, пенсіонерка
- Під час обстрілів в укриття не йду. Ходила лише на початку війни. Зараз не маю здоров'я спускатися щоразу з другого поверху. Живу одна, для мене це важко. Коли лунають вибухи, я відкриваю вікна, щоб їх не пошкодило вибуховою хвилею. Документи у мене усі у порядку, зібрані в одному місці. В разі чого, потрібно лише взяти і все. Знаю, що у нашому місті є багато випадків, пошкодження житла під час шахедних чи ракетних обстрілів, проте особисто таких не знаю.
Леся Вікторівна, службовець
- Під час повітряних тривог, зазвичай, слідкую за оповіщеннями. Якщо є небезпека для нашого міста - завжди спускаємось в укриття. Документи зібрали ще на початку війни, тому й досі вони усі зібрані та складені у сумку, яку, у разі небезпеки, завжди беремо з собою. Маємо й цифрові копії документів, які зберігаються у хмарному сховищі.
Знаю, що на старокостянтинівщині є багато випадків пошкодження житла. Люди, житло яких пошкоджене, зазвичай звертаються за державною допомогою, а ті, хто зазнав незначних пошкоджень, - часто ремонтують самотужки. Нещодавно у нашому під'їзді під час атаки шахедів людям покодили балкон. А от сусіди моєї мами зазнали більш значних пошкоджень. На жаль, ми живемо в таких реаліях, що ніхто від цього не застрахований... Але нехай усіх людей оминає будь-яке лихо. Миру усім нам. І добра.
Матеріал створено за підтримки:
