Запобігти, врятувати, допомогти – три принципи, на яких базується робота рятувальників, які 17 вересня відзначають своє професійне свято.
Про діяльність пожежної частини Старокостянтинова, професію рятувальника та екстремальні події та ліквідацію пожеж під час війни журналісти газети поговорили з начальником 19 ДПРЧ Віталієм Миколайовичем Тимощуком.
- Віталіє Миколайовичу, розкажіть про діяльність пожежної частини міста
- 19 державна пожежно-рятувальна частина обслуговує місто Старокостянтинів, Старокостянтинівську ОТГ, Миролюбненську та Остропільську ОТГ.
Старокостянтинівська пожежна частина заснована у 1964 році і функціонує дотепер. За цей час відбулось дуже багато змін. Спочатку ми були у складі Міністерства внутрішніх справ України, потім було створено окреме міністерство. Далі була реорганізація, в результаті якої утворилася державна служба України з надзвичайних ситуацій, яку як підрозділ приєднали до системи МВС. З того часу до 2021 року функціонувала наша окрема пожежна частина – 19 ДПРЧ головного управління. Після 2021 пройшли зміни в системі ДСНС, і таким чином було створено пожежні загони. Зараз наша частина відноситься до 4 державно-рятувального загону, який базується в Хмельницькому. У їхньому підпорядкуванні 11 таких підрозділів.
- Хто зараз у Вашому колективі? Як змінився його особовий склад?
- У штаті підрозділу 50 осіб. Маємо 30 пожежних рятувальників, серед яких 4 командира відділення, 4 начальника караулів, 4 диспетчера, 14 водіїв, керівник і заступник пожежного відділення. У колективі є дві дівчини - прикомандировані із Запорізької області, діловод і диспетчер.
- А середній вік працівників який?
- Починаючи з 2020 року і до тепер 70% особового складу - молоді хлопці віком до 30 років.
- Що потрібно для того, щоб стати рятувальником.
- В першу чергу потрібно пройти необхідне навчання. В нас в системі ДСНС є три вищі навчальні заклади, які випускають офіцерський склад. Це Львівський університет безпеки життєдіяльності, Черкаський інститут імені Героя Чорнобиля, Харківський Національний університет, але він зараз базується на території Черкаського.
Щоб стати молодшим спеціалістом, на базі Вінницького училища навчають командирів відділень, термін навчання 2,5 роки. Для здобуття професії пожежного рятувальника можна пройти тримісячну підготовку у навчальному пункті в Хмельницькому.
- А як щодо фізичної підготовки
- Особливість нашої роботи ще в тому, що окрім виїздів на пожежі ми постійно навчаємося. Усе для того, щоб удосконалювати професійні навички.
У рятувальників є навчальний рік, що триває з вересня по червень. В цей період маємо графіки проведення занять з тактичної профільної, спеціальної фізичної підготовки. До прикладу, спеціальна фізична підготовка - це підготовка особового складу безпосередньо в своїй професії, тобто вправи з пожежною драбиною, пожежними автомобілями, в’язання рятувальних мотузок, піднімання по висувній драбині, піднімання по автодрабині на висоту 6-7 поверху, проведення саморятування з вікна 4 поверху навчальної башти і таке інше. У нас є відповідна навчальна база, в яку входять макети небезпечних хімічних ємностей, навчальна башта висотою до 4 поверху, навчальний клас забезпечений телевізором і усім необхідним для перегляду навчальних відеофільмів для підготовки.
Рятувальник має вміти гасити пожежі, рятувати та евакуйовувати людей, знати правила надання першої медичної допомоги і мати високу стресостійкість, швидко реагувати в екстреній ситуації.
- Як змінилася Ваша робота після повномасштабного вторгнення?
- Робота у нас така ж, як і до війни. Але під час війни її стало набагато більше. Усе через специфіку нашого міста. Дуже багато уламків від ракет, БПЛА, які падали на територію нашого міста та за його межами, спричиняли пожежі та руйнування. На жаль, є постраждалі, є зруйновані будинки, є дуже багато складних пожеж. До війни з таким ми не стикалися і не знали, що це таке.
До прикладу, одна з наймасштабніших пожеж в області, це коли горіла Старокостянтинівська нафтобаза, елеватори, чи нещодавня пожежа на складах ТОВ «Ясен Поділля». І ще дуже багато різних нюансів за 2,5 роки війни.
На жаль, окрім підприємств, страждають й звичайні люди. Буквально місяць тому уламки ракети впали в приватні домоволодіння в селі Веснянка. Дві будівлі повністю пошкоджені. Були також пожежі, але головне - люди залишилися живі.
- Виїжджати на такі пожежі дуже ризиковано. Як виставляєте пріоритети, коли є загроза для самих рятувальників?
- Найскладніше, що ми не знаємо під час падіння того самого уламку БПЛА або ракети чи вони здетонували чи ні. Тобто рятувальники в першу чергу мають виявити той боєприпас. Але в умовах масштабних пожеж, наприклад до 1000-1500 м2, виявити здетонованував чи не здетонованував уламок боєприпасу, майже неможливо. Тобто, виконуючи таку роботу, рятувальники ризикують своїм життям.
Але на пожежі будь-якої складності наша першочергова мета - врятувати людей. Ніяке майно, будинки не варті життя людини!
В другу чергу ми вже намагаємось зменшити полум’я, для попередження подальшого його поширення, що може призвести до ще більших руйнувань.
Навіть якщо під час повітряної тривоги виникла загроза життю чи здоров’ю людини, наприклад, виникла пожежа в якомусь із домоволодінь, ми, не зважаючи на те є загроза чи ні, виїжджаємо, гасимо і рятуємо людей.
- А трагічні випадки серед рятувальників за період війни були?
- В Хмельницькому під час гасіння пожежі на одному із військових об’єктів. Тоді рятувальники виїхали за викликом на місце, де шахед попав на одну із будівель. Рятувальники приступили до гасіння пожежі під час тривоги, бо не знали чи є в середині люди. Під час гасіння почався повторний обстріл і тоді два рятувальники загинули.
- Цей випадок вплинув на дії рятувальників в подальшому?
- Однозначно. На той час у рятувальників не було тісної взаємодії з військовими та з силами ППО, які могли б повідомити, що наближається шахед і потрібно пройти в укриття. Зараз внесено багато змін в дії особового складу на випадок, коли пожежі виникають під час повітряної тривоги.
Якщо, наприклад, під час гасіння пожежі лунає повітряна тривога і є повідомлення, що наближається шахед або ракета, ми все залишаємо і особовий склад разом з технікою їдуть в укриття. До того ж йде розосередження техніки та особового складу, створювати їх скупчення в одному місці заборонено.
Але якщо є реальна загроза життю людей, ми попри все залишаємося на місці і продовжуємо виконувати свою роботу.
- Які найпоширеніші причини пожежі у Старокостянтинівській громаді?
- Це пожежі в екосистемах. Найтиповіша причина - спалювання сухої рослинності, особливо у пожежонебезпечний період.
А найчастіше пожежі у людей трапляються через необережне поводження з вогнем. Особливо пожежонебезпечний період - з пізньої весни до ранньої осені.
Ми уже знаємо: зі зниженням температури повітря підуть пожежі через необережне використання електроприладів. Є дуже багато будинків із застарілою електромережею. Від перенавантаження сучасними приладами часто відбувається коротке замкнення. Ще одна причина виникнення пожеж - експлуатація пічного опалення.
- Яка ситуація із технічним оснащенням пожежної частини?
- В кінці 2022 року ми почали модернізувати приміщення частини. У 2023 році міністерство виділило кошти на проведення ремонту частини. З початком війни значно покращилося матеріально-технічне забезпечення підрозділів ДСНС загалом: маємо нову техніку, яку отримали від закордонних партнерів.
Також ми отримали новий пожежний автомобіль «Форд» 2023 року випуску від українського виробника, пожежну машину «Івеко» від Швеції, сучасну пожежну автодрабину від німецьких партнерів.
Загалом протягом 2023 року було дуже багато зроблено. Ми зробили зовнішній та внутрішній ремонти у приміщеннях, утеплили підрозділ.
- Віталіє Миколайовичу, а як Ви прийшли в цю професію?
- Я став рятувальником завдяки своєму брату, який тоді служив в Вінниці. Саме він випадково побачив, що там є Вінницьке професійне училище. Вступив туди у 2012 році, а в 2013 його приєднали до Львівського державного університету. Я навчався в училищі 2,5 роки. В 2015 році прийшов в Старокостянтинівську пожежну частину на посаду пожежного рятувальника. Того ж року я вступив у вищий навчальний заклад в Львівський ЛДУБЖД. Після його закінчення прийшов уже заступником начальника частини. А з листопада 2021 року - на посаді начальника пожежної частини.
- І не жалкуєте про свій вибір?
- Ні не жалкую. Моя професія мені дуже подобається. Я щоранку із задоволенням йду на роботу, знаючи, що мене тут чекають люди, хороший колектив. Я рахую, що це та професія, якою людина має пишатися.
- Ви задоволені роботою колективу?
- Колектив злагоджений, молодий, усі хочуть та уміють працювати. У хлопців є запал, ініціативність. У них є бажання виїжджати на пожежу, бігати з рукавами, рятувати! Вони задоволені своєю роботою. У нашій команді дійсно хороші люди.
- Побажання до свята
- Колективу і нам усім хочу побажати найшвидшої перемоги і мирного неба. Нехай швидше закінчиться війна, бо дуже важко усім українцям. А рятувальникам хочу побажати менше викликів пожеж і сухих рукавів!
