Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День вісімсот девʼяностий
Вже другу добу нагадую собі зомбі. Через тривоги вночі виспатися не вдається. І то ще я не хожу в укриття. Якби я ще й бігала, скажімо, в метро, то порстіше було б якусь кімнатку там зняти. Московити віднайшли новий спосіб терору: запускають якісь калічі, зроблені з пенопласта. Мало того, що ці драндулети годинами літають і не дають спокійно відпочити, та ще й виснажують нашу ППО. Радує, що наші хоч і програють у кількості, зазвичай виграють у точності.
День вісімсот девʼяносто перший
Сьогодні в Україну повернули тіла двохсот пʼятдесяти загиблих захисників. Кожен наш загиблий заслуговує на гідне поховання і вічну памʼять майбутніх поколінь. Кожна родина, яка втратила свою рідну людину, заслуговує на те, щоб мати змогу прийти на її могилу і віддати їй шану. Ну а рабзєянські загарбники заслуговують на те, щоб гнити в нашій землі, яку вони так хотіли.
День вісімсот девʼяносто другий
Весь день не мала часу на новини, а коли ввечері почала читати, там виявилося стільки цікавенького. Найперше, звичайно, зачищення аеродрому морозовськ, де наші пошкодили ворожу ППО, склади з кабами і авіацію. Супутникові фото феєричні, так само як і відео місцевих (чомусь вони там якісь перелякані). В ростовській області бавовна завітала до нафтобази. А в тимчасово окупованому Криму також дісталося Ростову-на-Дону, тільки цього разу підводному човну, який перетворився на підводний музей. Крім того, на півострові пошкоджено чотири пускові установки ЗРК московитів. Скоро рабзєянє досягнуть своєї мети і український Крим буде демілітаризовано. Щоправда, є нюанс.
День вісімсот девʼяносто третій
Розчулює, як щиро деякі українці здивувалися заявам звільнених рабсєянських опозиціонерів. Як на мене, нічого дивного: московити починають боротися за голоси потенційних виборців. Раптом ботоксний помре і вдасться до корита дорватися. Московит завжди лишається московитом, а отже імперіалістом. І наша головна відмінність від так званих разєйських опозиціонерів полягає в тому, що вони хочуть, щоб була рабзєя, але без путлєра, а ми хочемо, щоб не було ані путлєра, ані рабзєі.
День вісімсот девʼяносто четвертий
Кончена кацапня не дає спокою ні вдень ні вночі. Щойно зібралася спати, за вікном чотири вибухи. Після них активізувалася вся місцева алкашня, жваво обговорюючи подію, перегукуючись через всю вулицю. Скоро вже до Києва долетять шахеди і змінять алкашів за вікном. Одним словом, нічка обіцяє бути веселою.
День вісімсот девʼяносто пʼятий
Мабуть, вперше за всю повномасштабну війну я ніц не розумію. Якийсь прорив в Курській області. Для чого? Яка кінцева мета? Як це все розвиватиметься? Одним словом, нічого не зрозуміло, але дуже цікаво. Сил нашим хлопцям, які там знаходяться.
День вісімсот девʼяносто шостий
Чим відрізняються рабзєянє від українців? Мабуть, кожен з нас може назвати сотні відмінностей. Але для мене сьогодні показовим стало відео з мешканцем суджи. Мовить: «уже всьо равно под какім флагом жить. Єслі нас наши защітіть нє могут, то может украінци смогут.» А я памʼятаю демонстрації в окупованому Херсоні, памʼятаю як українці ставали перед танками, щоб їх зупинити, як закопували у банках прапори України, щоб їх не знищили московитські окупанти. Українцям не все одно під яким прапором жити. У цьому і полягає основна різниця.
