Наше життя важко уявити без кольорових знімків в родинному альбомі, в телефоні чи на комп'ютері. Та ще сто років тому фотографія була справжнім дивом та досить дорогим задоволенням. Роком створення фотографії вважається 1839-й, країна — Франція. Коли ж саме з'явилось перші фотоательє у нашому місті? Які фотографи у них працювали? Чи залишились донині їхні роботи? Спробуємо дослідити.
Кого можна назвати батьком Старокостянтинівської фотографії — достеменно не відомо. Словник-довідник Анатолія Попова «Российские фотографы (1839–1930)» нам говорить, що у кінці 1860-х власником фотографії у Старокостянтинові був Антон Сумовський. Він також володів фотоательє в Житомирі та Бердичеві (початок 1870-х). Знаходимо два його фото — молодого чоловіка та сім'ї. Проте зроблені вони у Житомирі в 1877 році.
Далі довідник Попова нам називає імена таких фотографів Старокостянтинова: Ушер Урсинович (1887-1890) та Людвик Шепельский (1893-1894). Їхніх фотографій не знаходимо. Зате знаходимо офіційну згадку про фотографію Урсина в книзі Зуця «Описании города Староконстантинова от начала основания и до наших дней».
Книга Зуця датована 1884 роком. Якщо Ушер Урсинович і Урсин — це та сама людина, то довідник Попова помиляється на кілька років. Волинські статисти взагалі не згадують фотографів ні в нашому місті, ні в повіті.
Ще одну згадку про фотографію Урсина — фотографа з доходом у 700 рублів — знаходимо в книзі Теодоровича «Волынь в описаниях городов, местечек и сел».
Шукаємо далі. Нарешті у 1896 році статистичний комітет нарахував у нашому місті одразу два фотографи — міщанина Берка Зільбермана (1894 -1898) та Зейліка Шаміса (1896 — 1919). І знаходимо фото, зроблене останнім. На ньому зображений 45 піхотний Азовський полк, який квартирував у Старокостянтинові. Точна дата фото — невідома, але це приблизно 1910 рік, і зроблене воно у нашому місті. На ньому зображені вищі військові та громадянські чини Старокостянтинівського повіту.
Власники невеликих закладів у провінційних містах обслуговували досить широке коло місцевої клієнтури. Це були зображення гарно вбраних сімей чи портретні зйомки. Ось як на цих фото.
Влітку фотографи виїжджали у військові табори або на традиційні ярмарки.
Довідник Попова вказує нам ще й такі імена: Сруль Шехтмейстер (1899-1903), Вольф Шехтмейстер (1904-1915), Сруль Зільберберг (1899-1903).
Зі згаданих фотографів знаходими фото Вольфа Шехтмейстера. Воно на одному з російських аукціонів. Це фотографія свята 1-ї бригади 12-й кавалерійської дивізії зроблена 9 травня 1913 року в Старокостянтинові. На жаль, на сайті аукціону в нормальній якості це фото отримати не можемо. Його можна лише придбати за 67 тисяч російських рублів.
Старокостянтинівські фотографи були доволі популярними чи, напевне, в міру своєї мудрої цінової політики викликалися і в Проскурів (теперішній Хмельницький). На просторах інтернету знаходимо фотографію Шехтмейстера, зроблену в Проскурові.
А волинські статисти вказують нам такі імена
Знаходимо фотосвітлини Шефтеля: фото жінки та фото, на якому зображені бійці вищезгаданого 45 піхотного Азовського полку.
Найвищий ранг фотографів — фотографи-власники майстерень, яких князівські, королівські або імператорські двори удостоювали «височайших» прав. Це неодмінно відзначалося на паспарту портретних знімків. У нашому місті такі були. Гляньте на паспарту.
Вважалося, що у великих містах фотографи відзначалися більшою майстерністю. Свої знімки вони відсилали на виставки, що, в свою чергу, робило деяких з них відомими. На паспарту знімків, для престижу, вони неодмінно відтворювали почесні знаки і нагороди. З усього видно, що наше місто відносилося до великих. Гляньте на паспарту Шефтеля.
Пізніше фотографи вдосконалювалися, та усе частіше стали з’являтися вдалі знімки місцевості, народного побуту. Деякі з них виготовляли й вітальні листівки. Знаходимо такі у Шефтеля.
Довідник Попова називає ще таких фотомайстрів: Герш Розенберг (1905-1915) та «Прогресс» Штивельмахера (1913). Їх робіт не знаходимо.
На російському аукціоні знаходимо ще одне фото — группи командирів РККА на мітингу. Зроблене в Старокостянтинові в 1920-х роках. Фотоательє І.М. Апцюка. Воно теж продається. Ось воно.
Прізвища далеко не всіх фотографів і власників відомих колись портретних закладів увійшли в нашу історію фотографії. З роками відкриваються нові імена фотографів нашого міста, які вражають своїм талантом.
