Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва – професійне свято, яке щорічно відзначається 9 листопада з 2013 року. День працівників культури об’єднує всіх, хто не уявляє свого життя без музики, співу, живопису, театру, книги, народної творчості, хто веде величезну просвітницьку роботу, навчає мистецтву, працює в Будинках культури і клубних закладах...
На українській землі, яка протягом багатьох років не мала своєї державності, поняття «культури» формувалось під впливом тих, хто тут господарював. Ще близько ста років тому основними формами виховання були сімейне, громадське та релігійне.
Виняткова роль, як культурно-освітнього закладу відводилась церкві. Її традиції, обряди супроводжували людину від народження до смерті (хрестини, весілля, поминки, інш.).
Народні майстриніФото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
Після подій українсько-російської війни 1917-1920рр. поступово стали з’являтися нові традиції. З 20-х рр. ХХ ст. при закладах освіти впроваджувались нові свята, шляхом мобілізації осіб освітньої структури в музичні, хорові колективи, спортивні та художні, театральні секції. Молодь йшла в творчі бригади, народні театри.
Дитяча художня школа. 2004р.Фото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
Муніципальний духовий оркестр. 2001р.Фото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
В 1923 році, із утворенням Старокостянтинівського району, з’явились в краї газети «Вісті», «Молодіжна зміна», «Селянська біднота». В 20-30рр. ХХ ст. основною метою культурно-просвітницької діяльності краю стала «ліквідація» неписьменності, культурної відсталості населення. При підприємствах, установах, закладах, в селах започатковувались клуби, сільбуди. Тільки в 1925 р. в районі було 38 хат-читалень, 10 бібліотек, 40 клубних кімнат. З’являлись сільські самодіяльні колективи, які ставили свої спектаклі, впроваджували нові свята. Окремі села могли закупити музичні інструменти для духових оркестрів, інші використовували патефони. Для вечорів відпочинку і танців найчастіше були гармошка і балалайка при гасових лампах.
В ці важкі роки започатковано пам'ятко-охоронну справу, в 1929р. при замку Острозьких в Старокостянтинові, пам’ятці ХVІ ст., започатковано Державний історико-культурний заповідник.
1982р.Фото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
Новий виток розвитку культури на Старокостянтинівщині розпочався після Другої світової війни, коли згідно ряду постанов створювались відділи культурно-освітньої роботи. Закладам культури надавались звільнені приміщення.
Працівники Старокостянтинівського районного відділу культури. 90-ті рр.
Колектив музичної школи. 2006р.Фото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
70 років тому в 1954 р. затверджено «Положення про сільський клуб». З тих пір мережа установ освіти і культури зросла. Будувались нові школи, дитсадки, бібліотеки, клуби, музеї. В Старокостянтинові відкрито дитячі школи: в 1955р. – музичну, 1958р. – спортивну, 1972р. – художню.
Хореографічний гурток, с.СтецькиФото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
В 1980 р. збудовано нове триповерхове приміщення районної бібліотеки.
1978р.Фото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
Працівники центральної бібліотеки з мешканцями міста. 80-ті рр.Фото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
Біля центрального входу в бібліотеку. 1982 р.Фото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
З’явились музеї в селах Пеньки, Ілляшівка, В.Чернятин, Левківка, т.д. В 1974р. започатковано музей історії с.Самчики, в 1980р. – новий Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей.
Обласнний семінар. Старокостянтинів. 1997р.Фото: Старокостянтинівський історико-краєзнавчий музей
Світлана СУСУГУРОВА
