Старокостянтинівці діляться враженнями про свої мандрівки та уїк-енди на теренах Хмельниччини.
Головна площа Антонін перед резиденцією Потоцьких
Пункт призначення: село міського типу Антоніни, Красилівського району, Хмельницької області.
Де знаходиться: за 28 кілометрів від Старокостянтинова, 35 хвилин їзди автомобілем.
Західні ворота
Як дістатися: Зі Старкона вирушаємо в напрямку села Пашківці. Далі проїжджаємо села Великий Чернятин — Малий Чернятин — Ключівка.
Враженнями поділилися: Оксана та Ігор Грищуки.
Опис: Селище Антоніни розташоване на річці Ікопоті. Поселення вперше згадується тут в 1593 році, як власність князя Юрія Острозького, під назвою Голодиківці (пізніша назва — Голодьки (Холодьки, Холодки, Холодиківці). Від 1673 р. до 1720 р. Антоніни перебували у власності Любомирських, від 1720 р. до 1851 р. — князів Санґушків, з 1851 по 1917 рік — графів Потоцьких.
1770 року новий орендар Голодьків, родич Сангушків, перейменував село на Антоніни за ім’ям своєї дружини. У 1812 році князь Сангушко побудував у Антонінах кам’яний палац.
Будиночок брамного швейцара зберігся
Маєток входив до складу великої власності Санґушків під назвою Антонінсько-Шепетівський ключ. Від Санґушків Антонінсько-Шепетівський ключ через шлюб однієї з власниць маєтку Марії Санґушківни з Альфредом Потоцьким перейшов до родини Потоцьких.
Східні ворота резиденції
Саме в Антонінах була центральна резиденція маєтку Юзефа Миколая Потоцького: Разом з палацом, та іншими будовами, парком і садом вона охоплювала площу 34 дес. 2 тис. 123 саж. Юзеф Миколай розбудував палац і заклав ботанічний сад. Але після революції, 1918 році, Потоцькі залишили Антоніни і виїхали через Швецію у Париж. Палац спалений більшовиками в 1919 році, а на його місці зараз стадіон.
На місці палацу - футбольне поле
Оксана Грищук:
— Якось їхали через Антоніни на Ізяслав і побачили старовинні ворота та кілька цікавих, наче кучерявих від різьблених деревних виступів, будиночків. Тоді ми поспішали, і зупинилися тільки на п’ять хвилин. Але вирішили, що обов’язково повернемося щоб оглянути все краще.
Cкажу відразу: це гарна подорож на пів, максимум на один день, але, мабуть не варто брати у Антоніни малих дітей. Розваг для них тут немає, та й якоїсь розвиненої інфраструктури типу хорошого кафе теж.
Ігор Грищук:
— Зате тут є що подивитися. Я особисто для себе відкрив цю місцину і вважаю її особливою. Звичайно, перше, що мене вразило у цих мандрах, погана дорога (особливо перед Антонінами) з вибоїнами, але коли ми ввійшли через ворота до палацової резиденції, усе забулося. До речі, дві брами, через які колись в’їжджали до палацу зі сходу та заходу, головна окраса комплексу і на них можна дивитися довго.
На місті палацу, який можна побачити лише на старих фоторепродукціях, тепер футбольне поле, не надто доглянуте і нерівне. Цікаво, як тут грають у футбол?
Але навкруг ряд будівель колишнього палацового ансамблю, які варто роздивитися ближче. Це манеж, флігельні прибудови, возівня, навіть сторожка біля західних воріт.
Тепер у манежі дитяча спортивна школа
Реніза для повозок XVIII століття
Правда, частина з них у жалюгідному становищі. Але по приїзді додому я почала шукати інформацію про Антоніни. Разом з історичними матеріалами знайшла відгуки мандрівників про те, що раніше було ще гірше, тепер хоча б таких бурянів немає.
У флігелі - музей Потоцьких
Деякі приміщення виглядають жалюгідно
У старих приміщеннях без вікон, без дверей збереглася ліпка
А хтось навіть написав про те, що Антоніни виграли грант на реконструкцію історичних пам’яток і може це допоможе щось врятувати та привести в порядок.
Оксана Грищук:
— А мені найбільше запам’яталося приміщення колишнього гаража. Там тепер сільрада. Взагалі, у селищі кілька красивих будиночків службовців, так званих віл, які збереглися з часів графа.
Колись гараж, а сьогодні сільрада
Гараж - найкраще збережене приміщення часів Потоцьких
Вони мають особистий стиль архітектури, я їх для себе назвала ажурними. Проте, на жаль чимало приміщень дійсно занепадають, деякі, без вікон, без дверей. У колись розкішному парку пасуться гуси, та й музей Потоцьких був зачиненим, хоча здається на вихідні туристи приїжджають найчастіше.
Таких вілл у Антонінах декілька
У віллі над ставом було казино
Ігор Грищук:
— У інтернеті прочитав, що на початку двадцятого століття у Антонінах збиралися мисливці-аристократи Тут знать на породистих скакунах, з гончими псамив, проходили так зване англійське полювання par force. А що, господар помістя Юзеф Потоцький був один із найбагатших магнатів і міг собі це дозволити.
У колись розкішному парку залишилося 22 дерева цінних порід.
Граф Потоцький був великим любителем природи і полювання
А знаєте, мені чомусь віриться, що Антоніни відродять. І ми обов’язково повернемося сюди знову, щоб побачити, як все змінилося. До того ж мандрівники пишуть, що кожного разу відкривають резиденцію по-новому і знаходять цікаві місця. Попри всілякі незручності радимо обов’язково їхати у Антоніни. Ця подорож надихає любити своє, відкривати історію свого краю.
Фото: з архіву родини Грищуків
