Рік тому 15-річна старокостянтинівчанка, учениця гімназії Іванка Крещенецька по програмі культурного обміну FLEX поїхала навчатися до США. Вона жила у американській родині, відвідувала американську школу, пізнавала нову країну і себе у ній. У травні цього року дівчина повернулася додому. Враженнями від перебування у Америці Іванка поділилася із журналістами Starkon.city.
Що таке FLEX і як потрапити до США
Про FLEX — програму культурного обміну, яку здійснює Бюро Державного департаменту США, Іванка Крещенецька дізналася ще у восьмому класі. Вже тоді дівчина захопилася ідеєю потрапити до Америки і почала наполегливо йти до мети.
— Окрім того, що я навчалася у гімназії з поглибленим вивченням англійської мови, почала займатися мовою додатково. Моїм відпочинком стало читання книг та перегляд фільмів на англійській мові, — каже дівчина.
У FLEX Іванка потрапила через рік, у 15. Для того їй довелося пройти кілька випробувань у два тури — кастинг, тестування із завданнями, а далі есе і співбесіда. Звичайно, все на англійській мові.
Раділи тому й Іванчині рідні.
— Тато у мене військовий, і він дуже любить, коли людина досягає своєї цілі. Тому, здавалося, він зрадів найбільше, а у мами, до речі, вона теж працює у військовій частині — фельдшером, до радості додалася тривога.
І ось у серпні, напередодні нового навчального року, мене проводжали у дорогу.
Труднощі перельоту та непростий початок
— Ми летіли через Німеччину — спочатку у Франкфурт, а звідти вже у Вашингтон. Труднощі почалися вже у Франкфурті: хтось із пасажирів не пройшов перевірку і невдовзі почали евакуйовувати усіх, хто перебував у аеропорту. Ми затрималися тут на три дні, це було виснажливо, — розповідає Іванна.
Після того, як літак приземлився у Вашингтоні, учасників програми почали розвозити по різних штатах США. Іванна Крещенецька потрапила у Каліфорнію, місто Редінг, у сім’ю двох немолодих людей: 64-річного host-батька звали Тім, а host -мамі Мері було 62 роки. Вони зустріли Іванну удвох, дорослий син давно жив окремо.
— Я думала, що затримка у Німеччині — єдина моя проблема, але вийшло трохи по-іншому, — зізналася журналістам дівчина.
В обов’язки сімей, котрі працюють із програмою FLEX, входить: виділити учаснику місце для проживання, забезпечити триразове харчування, бо учасники програми отримують лише кишенькові гроші — 125 доларів на місяць, і влаштувати активне культурне життя в США. Спочатку наче б то все так і було, але потім розпочалися труднощі.
— Мені було важко у цій сім'ї, можливо, через те, що мої батьки значно молодші. У нас не було якогось душевного зв’язку.
Окрім того, гостьові батьки не здавалися активними людьми, не любили подорожі. Так тривало кілька місяців, доки мене не поселили у іншу американську родину.
Навчання
А ось зі школою у Іванки все склалося відразу. Вона потрапила у старшу школу — foothill, де мала обрати для навчання лише шість предметів.
Окрім них старокостянтинівчанка обрала ще хімію, іспанську мову, психологію, та уроки гри на флейті.
Іванка каже, що навчатися у американській школі легше, та й мовного бар’єру вона особливо не відчула, бо готувався до участі заздалегідь.
Дівчині навіть вдалося осилити хімію на англійській, здебільшого вона давно захоплюється цим цікавим предметом.
— Спочатку були трохи незрозумілими деякі фрази, притаманні штату, але згодом звикла.
Тобто тут немає прив’язки до колективу і кожен працює за індивідуальним графіком. Навчання оцінюється за балами. Вони сумуються і виставляються за результатами семестру. При цьому ставлення до навчання серйозне, адже старшу школу називають воротами до коледжу, а шкільні успіхи збільшують шанси отримати кращу освіту. Після уроків у школі розпочинається робота клубів. Але якщо хтось щось не зрозумів, він може вільно запросити учителя на додаткове заняття. Тут вчителі менш принципові і більш дружніші з учнями, вони можуть давати не лише професійні, а й життєві поради.
Дівчина розповідає, що вища освіта у США набагато дорожча ніж в Україні. Середня вартість річного навчання в університеті — 30 тисяч доларів, тому гроші для освіти дітей сім’ї збирають заздалегідь, а зачасту студентам доводиться й працювати, щоб проплатити вуз.
— Мені підійшов темп навчання у старшій школі, а невдовзі я знайшла собі тут друзів. Щоправда, життя налагодилося лише після того, як я переїхала до нової сім’ї, — каже Іванна.
Нова американська родина
Із новою host-родиною дівчині пощастило. Батько Ерон, мама Ліз та їхня восьмирічна донька Еді були активними, цікавими, любили прогулянки і подорожі.
Із новою родиною
— Це вже була зовсім інша історія. Перед моїм приїздом родина домовилася із сусідкою, яка мала б мене прихистити, бо host-сім’я в цей час планувала відпочинок на Гаваях. Але після нашого знайомства родина вирішила взяти й мене у подорож.
Host -родина показала дівчині чимало красивих місць у штаті і поза ним. Багато часу Іванна проводила разом з Еді — вони каталися на роликах, дивилися фільми, гуляли у парках.
Із України в школі, де навчалася Іванна, було ще четверо її однолітків. Щоправда, до весни вона залишилася одна — хтось не витримав розлуки з домом, хтось поїхав через проблеми зі здоров’ям, бо медицина у США дуже дорога, особливо якщо не маєш страхового поліса.
— У США можна зламати ногу і залишитися без будинку, — каже дівчина і розповідає далі:
Добре, що це питання вирішили у FLEX, хоча це й не входило до пакету послуг, які мені надавалися через програму.
Між іншим, Іванка жила у медичній сім'ї: 46-річний Ерон працював менеджером у медичній сфері, його дружина Ліз — медсестрою у відділенні з новонародженими немовлятами. У родини був сталий хороший заробіток, бо у медицині в США заробляють чи не найбільше. Зарплатня батька складала 8 тисяч доларів на місяць, мами — 5 тисяч доларів. Але й з меншою зарплатнею прожити у США значно легше, ніж в Україні, бо ціни у супермаркетах невисокі, особливо, якщо робити великі закупи.
Волонтерство і культурне життя
Учасники програми FLEX мають відпрацювати 20 годин волонтерства.
Іванна відпрацювала сто годин і отримала відповідний сертифікат. Разом з українськими та американськими друзями дівчина бавила дітей у школі дошкільного розвитку, готувала благодійну вечерю у церкві, збирала подарунки на хеловін для дітей з малозабезпечених сімей.
До речі, страву хвалили, — згадує Іванка.
У Джазовому клубі
Разом з іншими дівчина грала на флейті на концертах перед футбольними матчами, брала у участь у парадах, а вечір Джазового клубу, на якому Іванна співала та виконувала роль, став ще одним приємним культурним шоком.
До речі, Іванка Крещенецька своїм співом не раз прикрашала міські свята у Старокостянтинові, а під час однієї з волонтерських акцій почули українську пісню у її виконанні і в американському місті.
Уже з дитинства людина тут має більшу свободу дій, діти рано дорослішають, у 16 років вони вже мають свій автомобіль, бо без нього ніяк. Американці люблять подорожувати з друзями. А ще люди тут дуже цінують природу. Для них виїзд у парк чи на озеро — супер-подія.
Повернення додому
Дівчина поїхала до США у серпні 2018, а наприкінці травня 2019 року поверталася в Україну.
До речі, моя американська родина теж плакала, коли ми прощалися. Тримаю зв’язок з ними й досі — переписуємося, телефонуємо один одному. Але звичайно, з рідними найкраще і найкомфортніше! — розповідає дівчина.
Щоб перейти до 11 класу гімназії, дівчині довелося складати іспити з усіх навчальних предметів, не дивлячись на те, що у США вона закінчила навчання на відмінно. Проте, ці труднощі не здаються їй важкими, головне, що вона вдома.
Іванна Крещенецька каже, що після школи планує продовжити навчання в Україні, але не виключає поїздку у США в майбутньому.
— Хто його знає, як вийде. Ще ж є таке поняття як удача. Але я схиляюся до того, щоб здобувати вищу освіту в Україні. Вдома краще!
Зі спеціалізацією Іванна теж ще не визначилася. Каже, що бачить себе у фармацевтиці, бо ж там можна продовжити вивчати її улюблену хімію.
— Час покаже, а поки що я насолоджуюся відпочинком перед стартом. І дивуюся — як то добре говорити і співати рідною українською мовою!
Фото: із особистих архівів Іванки Крещенецької, Starkon.city
