Із старокостянтинівцем Олександром Возним журналісти Starkon.city познайомилися  на етно-фестивалі «Болохівські гостини». Різьбяр брав участь у виставці-розпродажі, де презентував різного розміру скриньки – різані та мозаїчні, комбіновані різними породами дерев - липою, дубом, горіхом, черешнею.

У доробку майстра різноманітні вироби із дерева. Це меблі, підставки, мотрійки. Проте Олександр Петрович каже, що наразі найбільше часу приділяє виготовленню саме скриньок. 

Майструвати він навчився від батька, який був теслею і столяром. До речі, усі вироби створює за ескізами, які малює сам.

Родом Олександр Возний із Летичівського району. В свій час закінчив лісогосподарську академію, працював начальником сувенірного цеху Старокостянтинівського лісгоспу. 

— А чи є у цьому ремеслі окрім задоволення матеріальний зиск? — запитуємо у Олександра. 

— На хліб перепадає, але говорити про якийсь конкретний заробіток не доводиться, — зізнається майстер.

Але розповідає, що одного разу за власноруч виготовлені дерев’яні шахи пропонували автомобіль з Німеччини. 

— Та хисту підприємця я не мав, тому й не повірив в таку удачу, — сміючись, зізнається Олександр.

Окремі вироби різьбяр реалізовує під час виставок, окремі замовляють знайомі. 

— Колись, ще при радянському союзі, за дерев’яні шахи пропонували 200 карбованців, а це ж була мало не двомісячна зарплата! — пригадує Олександр Возний.

А ще пригадує, як тридцять років тому одна молода пара у Хмельницькому придбала дерев’яну хлібницю з квітковими узорами за 500 карбованців і повезла її в США як подарунок. 

— Я навіть виготовляв на замовлення нарди, за які заплатили 500 доларів. Але такі факти — рідкість. Одного разу відіслав п’ять виробів у сувенірну крамницю на Адріївському узвозі, їх повернули згодом назад. Але я помітив цінники на виробах, які були в рази завищеними від мною запропонованих, тому їх і не реалізували. Всяке бувало — колись у сувенірному цеху в нас не було замовлень, і ми півроку виготовляли домовини, — розповідає майстер.

Олександру Возному — 65 років, і тепер він працює у своє задоволення. 

Двом синам майстра також подобається різьбярство. Олександр каже, що вони мають власні вироби, хоча для синів це скоріше хобі. 

Молодший син Сергій працює у міському Центрі юних техніків, а старший, Володимир, займається різьбою з гіпсу, столярством і проживає в Житомирській області. 

У Олександра Возного, окрім різьбярства, є немало улюблених занять. Він любить садівництво, із задоволенням розповідає про вино власного виробництва, яке запрошує скуштувати.

Фото Василя Дацюка

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися