А ми продовжуємо мандрувати Хмельниччиною разом із старокостянтинівцями.
Пункт призначення: місто Ізяслав, Хмельницької області.
Де знаходиться: за 60 кілометрів від Старокостянтинова, 50 хвилин їзди автомобілем.
Як дістатися: зі Старкона вирушаємо в напрямку Шепетівки. Проїжджаємо Грицівське перехрестя і продовжуємо рух у тому ж напрямку. З головної дороги доведеться звернути наліво, про що нагадає вказівник.
Враженнями поділилися: Ірина та Денис Мазуренки.
Опис: Ізяслав, або як ще його називали Заслав чи Жеслав, з'явився із поєднання двох міст: Старого Заслава, про який є згадки ще у 1390 році, та Нового Заслава, перша згадка про який датується 1579 роком. Сьогодні місто так і поділене на Старе і Нове річкою Горинь.
Деякі вважають, що Ізяслав був заснований у 987 р. князем Володимиром або його дружиною Рогнідою і згодом переданий сину Ізяславу. Звідси і назва міста (Ізяславль – тобто належащий Ізяславу). Існує думка, що місто засновано князем Ізяславом Мстиславовичем десь у другій половині ХІІ ст. по течії річки Гуски, поблизу теперішнього селища Городища (Шепетівський район).
Кажуть, татари зруйнували це поселення, та з часом воно відродилося на новому місці в ХІІІ ст. і увійшло до складу Галицько-Волинського князівства.
У XIV ст. місто стало власністю князів Острозьких. На березі Горині князі Заславські (гілка родини Острозьких) розпочали будівництво замку, навколо якого піднялися вали та інші укріплення.
Протягом ХV-ХVІ століть поселення потерпало від татарських нападів. Незважаючи на це князі Заславські серйозно займались розбудовою міста. За часи їхнього володіння в старій частині міста з'явився мурований замок, кафедральний костел Івана Хрестителя і оборонний бернардинський монастир.
У 1648 році війська Богдана Хмельницького захопили місцевий замок та зруйнували місто. Пізніше Заслав перейшов до складу Речі Посполитої. Згодом містом починають володіти князі Сангушки, які розпочинають активно розбудовувати Новий Заслав. Після приєднання Ізяслава до складу Російської імперії місто стало повітовим центром у Волинській губернії.
В радянські часи в місті діяло кілька промислових підприємств, були розташовані військові частини. Проте в часи незалежності підприємства призупинили свою діяльність, а військові частини було розформовано.
Ірина: особисто я в Ізяславі побувала вперше, і то випадково. Чоловік їхав по справах, а я вирішила скласти компанію. Від знайомих не раз чула про замок, який тут колись був збудований, хотілось побачити цю будівлю.
Денис: в Ізяславі був кілька разів, чув, що тут є історичні будівлі, проте жодного разу не вдалося виділити часу, щоб їх оглянути. А тут дружина наполягла, мовляв, бути на місці і не заїхати.
Ірина: нам вдалося побувати біля костелу Івана Хрестителя. Перехожі для нас розповіли, що зведення храму розпочалось у 1599 році і тривало близько 30 років.
Радянська влада закрила храм, а потім відкрила там музей релігії і атеїзму. Костел пережив Другу світову війну, в часи якої храмом опікувалась автокефальна православна церква. Після повернення радянська влада відновила тут діяльність музею, який згодом було закрито. Приміщення костелу було передано машинно-тракторній станції, а храмову вежу перетворили на водонапірну вежу - це призвело до руйнування споруди. Тут завалився дах, по стінах пішли тріщини, а фундаменти було підмито. У 80 роках будівлю підпалили - це ще більше її знищило.
Сьогодні костел має не надто привабливий вигляд і продовжує далі руйнуватись. Тут усе в зарослях та смітті. Проте оглянути будівлю храму все ж таки варто. Архітектура костелу, якому більше 400 років дійсно вражає.
Денис: дорогу до замку нам підказали місцеві. Хоча, як мені здалося, вони трохи були здивовані, що хтось хоче подивитись на руїни їх замку.
Замок мав оборонну функцію, проте з часом перетворився на житлову резиденцію Заславських.
Спочатку замок складався з мурованої в'їзної брами, палацу, каплиці при палаці, скабниці і саду. Навколо палацу було споруджено бастіонну систему земляних валів і веж, а з одного боку було зведено захисний мур. Після руйнувань, його було реконструйовано і він став більше схожий на палац.
Тут був урядовий центр волинських володінь роду Сангушків. Під час війни з Наполеоном в замку-палаці розташовувався штаб Кутузова. Роман Сангушко продав свою резиденцію в Ізяславі російській владі, яка використовувала палац як військову казарму, а згодом в якості гуртожитку і складів радянської армії.
У 80-тих роках військові покинули приміщення палаців, відтоді за будівлею ніхто не доглядає. І з року в рік вона руйнується ще більше.
Ірина: навпроти замку ми побачили костел. Це костел святого Йосипа, він єдиний діючий римо-католицький храм в Ізяславі. Тут розташовані і будівлі колишнього монастиря лазаритів.
Приміщення тюрми в Ізяславі теж історичне, проте, на жаль, за браком часу нам не вдалося там побувати, та й саме місто не оглянули, тому, думаю, що ще одна поїздка до Ізяслава буде точно.
Фото з особистого архіву Ірини та Дениса Мазуренків
