Цьогорічне Різдво в Україні було особливим. Кожна колядка, кожне заспіване слово було наче молитвою за перемогу, мир та за кожного українця.
Через воєнний стан, Різдво припало на звичайний робочий день. Отож, дітям не завжди відчиняли двері вдень. Однак, коли спустилися сутінки, вулиці та під'їзди будинків оживали звуками колядок.
Малі та юні старокостянтинівці співали не лише традиційні колядки, а й нові пісні, натхненні війною. Їх слова були сповнені болю, туги за рідними, але водночас і незламної віри в перемогу.
Діти співали про героїзм українських захисників, про мрію, про мирне небо над головою.
Старокостянтинівські колядники не лише вітали господарів, а й підтримували давню українську традицію, передаючи її наступним поколінням.
Чимало було й вертепів, дівчата ходили колядувати у барвистих хустках, а хлопці із звіздами.
Своїми щирими посмішками та мелодійними голосами діти створювали особливу різдвяну атмосферу в кожному домі.
Кожна колядка виждавалася особливо бентежною, бо нагадувала, що ми народ - єдиний і непоборний.
