Авіація — один із ключових щитів нашої держави, який захищає небо, рятує життя та змінює хід подій у найскладніших умовах війни. За кожним вильотом і маневром стоїть не лише техніка, але й люди, які присвятили своє життя захисту неба. Наприкінці 2024 року спілкуємося з командиром 7 бригади тактичної авіації імені П.Франка Євгеном Булациком.
Які виклики та особливості приніс бригаді 2024, і що сьогодні допомагає тримати удар, - читайте далі.
«На війні легко не буває!»
Євгене Богдановичу, у яких умовах працювала 7 бригада тактичної авіації у 2024 році?
Чи змінилися завдання, чи є нове озброєння?
- Наша бойова робота не змінилося. Як і минулого, як і позаминулого року бригада працює і в стані війни. Більше стало завдань з впровадження сучасних систем озброєння, у тім числі вже і власного виробництва. Триває бойова робота для допомоги хлопцям на передньому плані, намагаємося займатися знищенням тилових частин ворога, шляхів комунікацій, інших ресурсів. Готуємося, навчаємося, а на війні легко ніколи не буває…
Всі це розуміють, і тому працюють відповідно. Знаємо, як дошкуляють місту нічні тривоги, «шахедні» обстріли, але результат є і жителі міста його бачать.
Особливо хочеться відзначити саме вклад Старокостянтинівської громади, усіх небайдужих в забезпечення наших МВГ всіма засобами. Скажу, що на сьогодні всі підрозділи захисту нашого повітряного простору забезпечені усім необхідним.
Склад мобільних груп, він змінився чи ні? Зараз в інтернет-мережах доволі часто мусується питання про те, що військовослужбовців із мобільних груп відправляють на фронт…
- Так, цей захід не обминув і нашу бригаду. Не значно, але скоротилася кількість мобільних груп. Але зараз їх нестача компенсується досвідом і навченістю того складу, який залишився. Якість роботи й, головне, її результат не змінилися.
А озброєння мобільних груп, що Ви про це можете сказати?
- Воно покращується. Якщо на початках більше половини підрозділів застосовували звичайні автомати АК 74, подекуди АК 47, то зараз уже більшість груп забезпечені великокаліберними кулеметами, і це суттєво допомагає, дає змогу збивати непроханих гостей, у більшості випадків, ще на підході до міста.
«На збиття одного «шахеда» витрачається більше тисячі куль!»
Якщо «шахед» летить через місто, це означає, що його не збили на підході?
- Трохи не так. Це знову ж результат нашої хорошої роботи, яку ворог відстежує. Тобто, вони добувають інформацію про безрезультативності ударів, і вдаються до підлої тактики, засилаючи БПЛА через місто. Зрозуміло, що ми над містом застосовуємо все менше зброї великокаліберної, знижуючи таким чином ймовірність потрапляння цих куль на землю, майно людей, в людей. Думаю, і далі вони будуть пробувати заходити через місто. А ми теж не завжди можемо обмежити застосування… Робота є робота, а збиття – це пріоритет.
А що Ви з цього приводу скажете мешканцям міста та населених пунктів Старокостянтинівської громади?
- Неодноразово ми наголошували й просили, і я знову прошу не нехтувати заходами безпеки. При оголошенні тривоги спускайтеся в укриття, не залишайтеся на вулиці, не переміщайтеся, не думайте, що це все відбувається десь в іншому місці.
«Шахед» може пролетіти далеко, а куля, випущена по ньому, може впасти де завгодно. Середньостатистично на збиття одного «шахеда» витрачається до 1-1,5 тисячі куль! Де вони падають - одному Богу відомо! Тому, будь ласка, ховайтеся, не виглядайте, не спостерігайте за прольотом та збиттям. Краще перечекати тривогу у безпечному місці, і бути спокійним, ніж потім шкодувати все своє життя!
Що найбільше залишив 2024 рік у Вашій пам’яті?
- Бригада пройшла 2024 рік з найменшими втратами від початку повномасштабної війни. На жаль, вони є, і є ті, хто вважається зниклими безвісти… Але їх набагато менше у порівнянні з минулими роками. Це сумний факт, але є у ньому і щось позитивне.
«Я думаю, що кінець війни вже дуже швидко»
Що Ви можете сказати про військовослужбовців бригади, які поїхали у зону бойових дій, у зв’язку з чим були переведені в інші військові частини?
Чи матимуть вони можливість повернутися у бригаду?
- Кожен з них - це в професійному плані велика втрата для нашої бригади, але свій обов’язок хлопці виконують з честю. Їхня самовідданість і мужність – це заслуговує на повагу. І де б не служили наші люди, коли буде можливість, ми їх усіх раді повернути до себе назад. А по закінченню війни – тим більше!
Ви кажете, по закінченню війни… А її закінчення та наближення миру наприкінці 2024 року особисто для Вас стали ближчими?
- Так, ближчим… Нам важко, у нас дійсно не вистачає людського ресурсу. Але це дуже помітно і по ворогу. Ці надлишки людей, які вони мають, розпилюються за ще радянською системою, яка називається «закидати шапками». Вони їх посилають на вірну смерть, а ми їх кладемо у грунт. Але хоч би що там було, їх кількість зменшується, і порівняно з нашими втратами їхні в рази більші. Рано чи пізно до тих же росіян дійте, що це була нічим не спровокована, безглузда, непотрібна війна.
Чи дійде?
- Дійде, можливо дійде… Будь-яка війна все одно закінчується переговорами. Вони змушені будуть сісти за стіл, бо рівень втрат не лише перевищить всі їхні сподівання, але й здивує. Російська пропаганда все замовчує, але від телеграму, тік-току цього не сховаєш…
Я думаю, що кінець війни вже дуже швидко.
Клас. Звучить як музика! А які досягнення бригади Ви можете озвучити?
- Якість багатьох наших авіаційних ударів не потребує озвучень, а результат роботи ви мали нагоду не раз спостерігати в соціальних мережах… Але ми продовжуємо працювати. Ми працювали, працюємо і будемо працювати на нашу перемогу!
Збиття складає 90%
Обстріли Старокостянтинова тривали цілий рік, чи захищене сьогодні місто?
- Ми намагаємося це робити. Люди можуть спостерігати: коли збивається «шахед», він падає за межами міста у полі, в крайньому разі, вибухає, не досягнувши цілі. Було кілька випадків збиття над містом, але в основному стараємося зробити це раніше.
Про збиття. Скільки відсотків складає на сьогодні збиття БПЛА?
- Це 90 %. П’ять відсотків йде на те, що БПЛА давиться РЕБ. На цей час все, що до нас приходило, було збите. Бо навіть якщо «шахед» пошкоджено, він упав у полі, або відведений РЕБом, все це вважається збиттям.
Але кажуть, ворога не можна недооцінювати.
- Так, їхня тактика постійно змінюється. Кожна атака не схожа на попередню. Щоразу вони щось видумують нове. До нас вже долітають не тільки «шахеди», але й БПЛА-обманки. В повітрі, по радару, неможливо прослідкувати різницю, тому ми стараємося збивати все. Але «обманок» стає все більше…
А крім «обманок», Ви бачили тут вже різні типи «шахедів»?
- Скажу так: наразі до нас перестали прилітати БПЛА іранського виробництва. Вже місяці три-чотири ми збиваємо лише російські «шахеди». Для позитиву: їх точність ураження різко відрізняється від іранських. У гіршу сторону. Дуже багато таких «дронів» просто зникають по дорозі. Це, звісно, свідчить про проблеми у збірці, із забезпеченням запчастинами, якісним програмним забезпеченням. Все частіше ми зустрічаємо у «шахедах» дешеві китайські компоненти, але, на жаль, поки що все це компенсується їх масовістю.
«На війні простіше, аніж у політиці!»
Чому так сталося, що в Україні все менше вмотивованих людей, які готові йти воювати?
І як з цим справи у бригаді, гарнізоні?
- Такі випадки були завжди, не можна сказати, що це явище виникло лише тепер. А зараз воно стало особливо видимим тому, що є велика втома від війни… СЗЧ - це явище не глобальне, але воно доволі таки індивідуальне. Не можна тут, не розібравшись у ситуації, однозначно звинувачувати людину, що вона вчинила так чи інакше. Потрібно знайти причини, а в кожного вони свої. Тобто, треба розбиратися: що спонукало, які побутові умови, чим він займається, що планує, які перспективи й бачення свого майбутнього. Цим і займаються наші служби: психологи та інші фахівці. Коли людині допомагають визначитися у пріоритетах, це дає свій результат, тому більшість з тих, хто числився у нас на СЗЧ, добровільно повертаються і продовжують службу.
У 2024 році Вам доводилося поєднувати службу з депутатством. Такий новий досвід не заважає роботі бойового командира?
- Скажу так: сил мало. Після безсонної ночі суміщати й тут, і там - важко. Хочеться щось для людей зробити, а часу вдаватися у всі подробиці, яких у політиці дуже багато, немає. Та й скажу відверто, політика - це не моє. Думаю, ця робота завершиться після наступних виборів.
Тобто, на війні простіше?
- Так. Це сказано влучно. На війні простіше. Є свої, є чужі. Ти знаєш свою роботу. А у політиці мільйон нюансів… І знаєте, моє – це небо. От там все чітко. Тут маєш робити, а тут не маєш. Небо, як сказав відомий інструктор, не визнає ніяких авторитетів в повітрі крім людей, які цілком і неухильно дотримуються авіаційних законів. А в політиці чорне може бути білим, при тому, що воно взагалі червоне. Це не для мене.
«Ми будемо жити життя…»
Що б Ви хотіли залишити у 2024 році як командир і як людина?
- Звісно, увесь негатив, який був. Всі ті нездійснені плани, які потрібно змінити з урахуванням реалій… Зараз я більше думаю про те, як створювати умови, щоб досягти їх вже у новому році. А взагалі, кожен прожитий день, кожен прожитий рік – це великий досвід в роботі з людьми, з технікою… Це зустрічі, пережиті емоції, сподівання. Кожен такий період, яким би він не був, має залишити в душі слід. І ще… Це можливість проаналізувати свій результат. Навіть поганий, щоб просто не допустити його у майбутньому.
Як Ви думаєте, якими будуть ці новорічні дні для старокостянтинівців, спокійними чи не дуже?
- Знаєте, вони просто будуть. Кожен раз ми чуємо тривогу, нам повідомляють про застосування БПЛА чи загрозу авіаційного ураження, при цьому пишуть: «Усім бути готовими, особливо Старокостянтинову!» Але ми у такому режимі живемо уже третій рік! Тому ми будемо жити життя… Єдине: при оголошенні тривоги переходимо до укриття, і там знайомимося зі своїми сусідами. До речі, повірте, вони доволі милі люди!
Тому усім здоров’я, витримки, сили духу, здійснення усіх бажань і однієї спільної великої мрії – миру та Перемоги!
