Старокостянтинівський Центр дитячо-юнацької творчості, то справжній оазис творчих, креативних, талановитих педагогів. У кожного з них сотні цікавих ідей, котрі вони реалізують разом зі своїми вихованцями. Діти, які відвідують центр, неодноразово ставали переможцями різних творчих конкурсів та змагань не лише обласного, а й всеукраїнського рівня. Здається, немає такого задуму, який би не змогли тут втілити у життя. Будь-який матеріал перетворюється в руках цих майстринь у справжній витвір мистецтва.
Вироби творчих працівників Центру неодноразово бачили наші старокостянтинівці. Свого часу саме вони генерували ідеї, створювали сюжети і втілювали їх в життя, аби прикрасити головну ялинку міста.
Сьогодні Starkon.city розкаже лише про частину цього творчого колективу, а далі буде…
Валентина Столяр із задоволенням згадує свої перші прояви творчості: у першому класі маленька Валя разом з мамою готувалися до новорічних ранків і виготовляли корону з картону, вати та розбитої новорічної іграшки.
Наразі майстриня уже понад 30 років працює у Центрі дитячо-юнацької творчості. Вона керівник гуртка в’язання. За професією жінка бібліотекар, колись приїхавши у Старокостянтинів, не знайшла роботи за спеціальністю і прийшла у Будинок школяра.
- Я вміла шити та в'язати – це було моє хобі. Так спочатку вела гурток одяг для ляльки, згодом в’язання. Сьогодні мій гурток відвідують близько 60 дітей віком від 9 років.
Вихованці Валентини в’яжуть різноманітні вироби до новорічних свят, готують прикраси на ялинку та під ялинку: шапка Санта Клауса, кульки, чобітки, різноманітні віночки на вікна та стіни, сніговики. Дітки в’яжуть прикраси і на замовлення вчителів у школі, щоб прикрасити клас.
Валентина вдома теж прикрашає оселю. Каже має особливий набір в’язаних сніжинок із сріблястого дощику, які з року в рік є окрасою її ялинки. Цього року додала до своєї колекції скандинавського гномика, а зазвичай з дітками в’яжуть символ року прийдешнього.
Тетяна Шлапак добре пам’ятає як у старшій школі разом з подругами ходили колядувати до вчителів, рідних, знайомих і обов’язково одягали велику яскраву українську хустку. Жінка радіє, що сьогодні ці традиції збереглися, і наші діти продовжують колядувати та щедрувати на різдвяні свята.
- У мене родина педагогів і я з сестрою теж вивчилися на вчителів початкових класів та образотворчого мистецтва. У Центрі працюю з 2011 року керівником гуртка писанкарства.
У гуртку займаються діти з 1 класу. Діти розписують різдвяні автентичні писанки та авторські. Зазвичай вивчають писанки різних регіонів і на основі автентичних створюють авторські. На свята виготовляють різдвяні композиції. Вихованці Тетяни розписують писанки для себе та на подарунки.
- Кожна писанка, виготовлена дітками має свою історію та зміст, даруючи тепло і щирість. Коли ми готуємо писанки на подарунки, то обов’язково враховуємо кому маємо дарувати і що хочемо побажати. Кожен символ, колір на писанці щось символізує, до прикладу безкінечність – життя, зірка – тепло, радість, риба – здоров’я і т.д.
Цукерки та горішки на ялинці вдома, засніжена вулиця та українська коляда гріють душу спогадами про новорічно-різдвяні свята Алли Кучерук. Це був чудовий час проведений разом з родиною та близькими.
Наразі жінка уже зі своєю донькою прикрашає оселю вдома.
- Робимо розпис на вікнах, нашили іграшок з фетру на люстру.
Вихователь за освітою, після народження донечки, вона прийшла на роботу у Центр творчості. Тоді на огляд директору принесла роботи у техніці гільйошування. Це техніка ажурного випалювання паяльником по тканині.
Сьогодні Алла веде гурток майстерня чудес, де займаються діти від 3 років. Спеціально для них педагог розробила програму з розвитку дрібної моторики рук. Діти творять за допомогою засобів декоративно-прикладного мистецтва, серед них: крупи, пісок, квасоля, горіхи. З їх допомогою діти створюють картини.
- А вже зі старшими творимо вироби більш складніші. Наразі зробили різдвяні зірки, з якими дітки ходять колядувати.
Світлана Пальонко, керівник гуртка екодизайн, згадує як у дитинстві під ялинкою знайшла гру тетріс, про яку вона так мріяла. Каже вірила в казку до того часу, поки не почала знаходити новорічні подарунки вдома раніше, аніж їх встигав подарувати Дід Мороз.
Сьогодні ролі змінилися і вже вона готує подарунки. А ще разом з донькою люблять власноруч робити прикраси для оселі на новорічно-різдвяні свята. Мають в колекції чудові іграшки з червоного оксамиту.
Разом з вихованцями Центру творчості Світлана виготовляє різноманітні тематичні прикраси до свят. Зазвичай це вироби з паперу, картону, фетру, природних матеріалів: шишки, горіхи, жолуді, зерна кави. Є у їх добірці новорічні гномики з тканини, фетру, різноманітні декоративні композиції, які дарують атмосферу свята.
З теплом у серці Оксана Муляр згадує свої новорічні свята у дитинстві. Вони завжди разом з братом і татом йшли за новорічною ялинкою. Це була справжня пригода для маленької дівчинки обрати найкраще деревце, яке потім буде прикрашати оселю. Зазвичай ялинку окрім іграшок прикрашали цукерками, горішками та навіть яблуками і грушами. Братові вдавалося розкрити цукерки на ялинці, з’їсти їх, а обгортку ретельно замотати так, що ніхто цього і не помічав.
Оксана за професією конструктор-модельєр і свого часу молодою дівчиною працювала в ательє у Старокостянтинові. Коли ательє закрилося, прийшла на роботу тоді ще у Будинок школяра. Ось уже 32 роки вона працює тут і веде гурток макраме. Її шкільне захоплення, можна сказати, стало справою життя. Оксана весь час розвивається у цьому напрямку, адже цей вид прикладного мистецтва не стоїть на місці. Аби йти у ногу з часом та зацікавити своїх учнів жінка й сама бере участь у майстер-класах, навчанні.
У доробку її вихованців чимало виготовлених виробів для наших захисників. Діти із задоволенням плетуть патріотичні браслети, а ще вишукані сумки та кольє, кашпо, іграшки на ялинку.
- Цей вид мистецтва розвиває уяву та вчить думати головою. А коли діти мають ще й підтримку батьків, то у них все виходить на відмінно.
