Ганна Василівна Генералюк — приклад людини, яка присвятила своє життя освіті, волонтерству та міжкультурному співробітництву. Родом із села Григорівка поблизу Старокостянтинова, вона отримала якісну базову освіту, яка стала фундаментом для її майбутніх досягнень.
Починала як вихователь, Ганна згодом здобула спеціалізацію в англійській філології і розвивала кар'єру в різних освітніх та громадських сферах, як в Україні, так і за кордоном.
Її життєва історія – це про наполегливості, професійний успіх, допомогу іншим та любові до рідної землі.
Освіта та перші кроки кар’єри
Ганна навчалася в Григорівській школі, де отримала міцну базу знань, зокрема з англійської мови. Після її закінчення вона спочатку працювала вихователем, але завжди прагнула стати вчителем англійської мови. Це бажання привело її до Хмельницького, де закінчила англійську філологію.
Професійний шлях Ганни розпочався в Україні: вона працювала в Києві, рідній Григорівці, Антонінах, а також у Красилові. Однак бажання відкривати світ і розвивати свої навички спонукало її до участі в міжнародних проєктах, які привели її до Грузії, Вірменії, Китаю та Польщі.
У Польщі Анна працювала в дошкільних закладах, поєднуючи свої знання з англійської мови та досвід виховательки. Саме тут вона зустріла свого майбутнього чоловіка-француза.
Одруження змінило її життя — Анна переїхала до Франції, де стикнулася з викликами адаптації, пошуку роботи під час пандемії COVID-19 та освоєння нового середовища. Завдяки наполегливості та унікальному підходу до працевлаштування вона отримала посаду в ліцеї Шарля Пегі (Charles Péguy) у місті Горж (Gorges), поблизу Нанта, де працює вже п'ятий рік.
Освітні ініціативи для молоді
Діяльність Ганни спрямована на розширення міжнародного співробітництва. В ліцеї Шарля Пегі у місті Горж співпраця налагоджена з навчальними закладами Іспанії, Німеччини, Болгарії, Греції, Португалії та з США. Особливу увагу вона приділяє можливості обміну досвідом для учнів і вчителів.
Ганна розповідає про своє прагнення залучити до проєктів навчальні заклади зі своєї малої батьківщини. Одним із таких партнерів стала Старокостянтинівська гімназія, директорка якої, Лариса Миколаївна Боднар, швидко відгукнулася на пропозицію співпраці.
Окремим проєктом став візит українських школярів до Франції у 2023 році. Ганна організувала цею зустріч, попри значні труднощі з плануванням.
"Для французів це був справжній виклик, адже вони звикли до детального й довготривалого узгодження. Але я бачила, наскільки важливо було для українських дітей відчути підтримку і трохи спокою, хоч на короткий час," — зазначає Ганна.
Нещодавно Ганна завітала до Старокостянтинівського НВК, учні якого брали участь у проєкті обміну між школами України і Франції. Вона поділилася своїм досвідом роботи за кордоном, надихнула шкільну родину новими ідеями для майбутніх міжнародних проектів.
Своїм життєвим прикладом Ганна Генералюк доводить: мрії, підтримані наполегливістю і працею, можуть привести до неймовірних досягнень.
Від освітніх проєктів до гуманітарної місії
Після переїзду до Франції Ганна не лише інтегрувалася в місцеву освітню систему, але й активно розвивала франко-українське співробітництво. Вона стала засновницею франко-української асоціації «Тризуб» у Нанті, яка спершу займалася популяризацією української культури, а згодом переорієнтувалася на гуманітарну допомогу в умовах війни.
Ганна згадує, як важливо було оперативно реагувати на нові виклики.
"Ми стали ніби великою машиною з координації допомоги, — розповідає вона. — Це був момент, коли довелося мобілізувати всі ресурси, знаходити волонтерів і працювати без вихідних".
Серед найбільших проєктів асоціації — «Розстріляна швидка з Харкова», яка подорожує містами Франції, привертаючи увагу до трагедії України.
Розстріляна швидка подорожує містами, де місцеві асоціації організовують майстер-класи, ярмарки, та інші заходи. Зібрані кошти направляються на закупівлю швидких для України. Завдяки цій ініціативі вже придбано близько 70 автомобілів швидкої допомоги. Загальна мета проєкту – 300 тисяч євро, з яких уже вдалося зібрати понад 100 тисяч.
Ганна ділиться, що для неї війна розпочалася ще в 2014 році, коли її батько-військовий брав участь в АТО. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році, асоціація швидко адаптувалася до нових умов, організовуючи гуманітарні вантажі, збираючи кошти, та допомагаючи тим, хто потребує підтримки.
На початку війни Ганна з чоловіком створили своєрідний притулок для всіх, хто потребував допомоги. Їхній дім став тимчасовим прихистком для багатьох українців та активістів. Їхній дух гостинності та відкритості зробив будинок центром підтримки для українців у Франції.
Асоціація "Тризуб" продовжує активно працювати над новими проєктами, спрямованими на збереження української культури у Франції та підтримку постраждалих від війни. Ганна мріє про подальшу співпрацю з українськими та французькими партнерами, зокрема організацію культурних обмінів, виставок та кінопоказів. Вона також планує продовжувати роботу над гуманітарними ініціативами, які допомагають зберегти зв'язок між Україною та Францією.
Родина і зв’язок з домівкою
Ганна зізнається, що її серце залишилося в Україні. Вона постійно підтримує зв’язок із родиною та намагається приїжджати додому, щойно з’являється така можливість. Хоча її чоловікові, французу, буває складно адаптуватися до умов в Україні, він завжди підтримує Ганну у її прагненні допомагати батьківщині.
"Ми з чоловіком будуємо життя у Франції, але Україна для мене — це не просто місце, звідки я родом. Це моя місія, мій обов’язок," — ділиться Ганна.
Дім далеко від дому
Навіть живучи у Франції, Ганна намагається створити атмосферу, яка нагадує Україну. У її будинку завжди затишно, а на невеликій ділянці землі ростуть улюблені овочі, такі знайомі з дитинства.
"Я хочу, щоб мої діти, коли вони з’являться, знали і розуміли, звідки їхні корені," — додає вона.
Відгук колег
Людмила Михайлівна Уланівська-Нич, вчителька англійської мови гімназії, поділилася своїми враженнями від знайомства з Ганною Генералюк під час поїздки до Франції:
"Аня – це людина надзвичайно відповідальна, гостинна і добра. Ми з Ларисою Миколаївною проживали у неї вдома, і за весь цей час я жодного разу не відчула себе гостем у звичному сенсі. Навіть коли приїжджаєш до родичів, часто виникає певна дистанція, а з Анею було зовсім інакше. Вона створила таку атмосферу, що я почувалася навіть краще, ніж вдома.
Анна – чудова господиня, у її домі панує затишок і тепло. Її дбайливість проявляється навіть у найменших дрібницях, таких як клаптик землі, де ростуть овочі та зелень, які нагадують рідну Україну. У далекій Західній Франції побачити знайомі нам грядки – це неймовірно хвилює і створює відчуття дому. Ми з Анною до того ніколи не зустрічалися, але після кількох днів спілкування у мене було відчуття, ніби ми знайомі багато років. Її щирість, турбота і неймовірна доброта залишили в моєму серці теплий слід.»
Плани на майбутнє
Ганна планує розвивати нові проєкти, спрямовані на інтеграцію української молоді у європейське суспільство. Вона мріє створити платформу для обміну культурним і освітнім досвідом між школами України та Франції.
"Війна показала, наскільки важливо бути солідарними та допомагати одне одному. Я бачу, що навіть у найскладніші часи ми можемо змінювати життя на краще. І це надихає мене рухатися вперед," — завершує Ганна Генералюк.
